Буття 21 KUL

1. І одвідав Господь Сарру, так як рече, і сотворив Господь Саррі так, як глаголав.

2. І завагонївши Сарра, вродила Авраамові сина в старощах того часу, як і глаголав йому Господь.

3. І дав Авраам імя синові свойму, що вродивсь йому, що вродила йому Сарра, Ізаак.

4. Обрізав же Авраам Ізаака, сина свого, у восьмий день, так як заповідав йому Бог.

5. Авраамові ж було сто год віку, як родивсь йому син його Ізаак.

6. Рече ж Сарра: Сьміх менї сотворив Господь; хто бо почує, сьміятиметься з мене.

7. І рече: Хто б то сповістив Авраамові, що молоком своїм годувати ме дитину Сарра? Бо в старостї його я родила сина.

8. І росло хлопятко, і відлучено його. І зробив Авраам бенкет великий того дня, як одлучено Ізаака.

9. Як побачила Сарра, що син Агари, Египтянки, насьміхається з Ізаака,

10. Каже Авраамові: Прожени сю рабиню й сина її; не наслїдувати ме бо син рабинї сієї з моїм сином Ізааком.

11. Тяжко ж було чути слово се вельми Авраамові про сина його.

12. І рече Бог Авраамові: Нехай не буде тяжке тобі слово про хлопця і про рабиню. У всьому, що рече тобі Сарра, слухай гласу її; бо в Ізаацї наречеться тобі потомство.

13. Сина ж рабинї сієї народом великим сотворю його; бо насїннє твоє він.

14. Устав же Авраам уранцї, і взяв хлїба та бурдюк води та й оддав Агарі, і положив за плечима в неї хлопця, та й одпустив її. Вона ж одійшовши заблудила в Бейер-Себа пустинї.

15. Не стало ж води в бурдюцї, і покинь вона хлопця під ялиною.

16. Відойшовши ж сїла навпроти його віддалеки, як би дострелити з лука; каже бо: Нехай не бачу смерти дитини моєї. І седїла навпроти його, та й заголосила.

17. Почув же Бог плач хлопячий, і кликне ангел Божий Агару з небес, і рече: Що тобі, Агаро? Не турбуйся; почув бо Бог плач хлопячий з місця, де воно тепер.

18. Устань, та возьми хлопя і держи на руцї твоїй; народом бо великим сотворю його.

19. І відкрив Бог очі їй, і побачила криницю з водою, і пійшла й налила бурдюк води, та й напоїла хлопя.

20. І був Бог з хлопчиком, і виріс та й оселивсь у степу і був стрілець-лучник.

21. І оселивсь у Фаран-степу, і взяла йому мати його жінку із землї Египецької.

22. Сталося ж того часу, що промовив Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, до Авраама, говорючи: Бог з тобою в усьому, що дїєш.

23. Оце ж клянись менї Богом, що не зрадиш мене, нї дїтей моїх, нї внуків моїх, а по правдї, як прихилен був я до тебе, так і ти будеш до мене, і до землї, де пробуваєш.

24. І рече Авраам: Кленусь.

25. І докоряв Авраам Абимелеха, за колодязь водяний, що відняли раби Абимелехові.

26. І каже йому Абимелех: Не знаю, хто вчинив тобі дїло таке, нї ти менї не оповідав єси, нї я чував, тільки сьогоднї.

27. І вилучив Авраам сїм овечок, да товару, та й дав Абимелехові, і вчинили вони обидва умову.

28. І поставив Авраам семеро ягниць овечих із отари окроме.

29. І каже Абимелех Авраамові: Що се за семеро ягниць, що поставив єси окроме?

30. І рече Авраам: Що семеро сих ягниць візьмеш у мене, нехай будуть менї сьвідоцтвом, що я викопав колодязь сей.

31. Того й проложено прізвище місцеві тому: Бейер-Себа, колодязь клятьби; бо там клялись обидва.

32. І вчинили вони вмову коло колодязя клятьби. Піднявся ж Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, та й вернулись у землю Филистимську.

33. І посадив Авраам тамариску, і призвав там імя Господа Бога вічного.

34. Пробував же Авраам у землї Филистимській час довгий.