Буття 21 UTT

1. І Господь відвідав Сарру, так як сказав; і зробив Господь Саррі так, як говорив;

2. Сарра завагітніла й народила в старості Авраамові сина, у ту пору, на яку вказав йому Господь.

3. І дав Авраам ім’я своєму синові, який в нього народився, котрого народила йому Сарра, — Ісаак.

4. А восьмого дня Авраам обрізав Ісаака, — як і заповів йому Бог.

5. Авраамові ж було сто років, коли в нього народився його син Ісаак.

6. І сказала Сарра: Сміх учинив мені Господь; хто лише почує — радітиме зі мною.

7. Хто сповістить Авраамові, — промовила вона, — що Сарра грудьми годуватиме дитину? Адже я у своїй старості народила сина!

8. І підросла дитина, і була відлучена від грудей. У день, коли був відлучений його син Ісаак, Авраам влаштував велику гостину.

9. Сарра побачила сина Аґари-єгиптянки, який народився в Авраама, — як він грався з Ісааком, її сином, —

10. і сказала Авраамові: Прожени цю рабиню та її сина, бо син цієї рабині не отримає спадку разом з моїм сином Ісааком.

11. Дуже жорстоким видалося Авраамові рішення щодо його сина,

12. та Бог сказав Авраамові: Нехай рішення стосовно дитини і рабині не здається тобі жорстоким. Усе, що скаже тобі Сарра, — послухай її голосу, бо в Ісаакові назветься твоє потомство.

13. А від сина цієї рабині утворю великий народ, бо він — твоє насіння.

14. Тож Авраам устав вранці, узяв хліба й бурдюк води і дав Агарі, — поклав їй на плечі, — а також дитину, і відіслав її. Відійшовши, вона блукала пустелею біля Криниці клятви.

15. Та вода в бурдюкові закінчилася, тож вона покинула дитину під одною із сосен

16. і, відійшовши, сіла напроти нього десь на відстані пострілу з лука, і сказала: Щоб не бачити мені смерті мого хлопця. Вона сиділа напроти нього, а хлопець закричав і заплакав.

17. Бог почув голос хлопця з місця, де той був, і Божий ангел закликав з неба до Агари, і сказав їй: Що таке, Агаро? Не бійся, бо почув Бог голос твого хлопця з місця, де він є.

18. Устань, візьми хлопця і тримай його своєю рукою. Адже Я зроблю його великим народом.

19. І Бог відкрив їй очі, і побачила криницю живої води. Вона пішла, наповнила бурдюк водою і дала пити дитині.

20. Бог був із хлопчиком. Він виріс, поселився в пустелі та став лучником.

21. Він оселився в пустелі Фаран, і мати взяла йому жінку з Єгипетської землі.

22. Сталося ж того часу, Авімелех, Охозат, його приятель, і Фікол, полководець його війська, сказали Авраамові, промовляючи: Бог з тобою в усьому, що тільки робиш.

23. Тому тепер поклянися мені Богом, що не заподієш зла ні мені, ні моїм нащадкам, ні моєму імені, але за праведністю, яку виявив я тобі, — вияви й мені та тій землі, на якій ти оселився.

24. І Авраам відповів: Я клянусь!

25. Тоді Авраам поскаржився Авімелехові за водяні криниці, які відібрали слуги Авімелеха.

26. Та Авімелех йому сказав: Я не знаю, хто зробив цю справу, — ти мені не сповістив, і я не чув, — хіба що сьогодні.

27. І Авраам узяв овець і телят, дав Авімелехові, і вони обидва уклали завіт.

28. І поставив Авраам окремо сім овечок зі своєї отари.

29. І запитав Авімелех Авраама: Що це за сім овечок, котрих ти поставив окремо?

30. Авраам же відповів: Цих сім овечок приймеш від мене, аби були мені на свідчення, що я викопав цю криницю.

31. Тому він дав тому місцю назву — Криниця клятви, бо там вони обидва поклялися.

32. Тож вони уклали завіт біля Криниці клятви. Після цього Авімелех, Охозат, його друг, і Фікол, полководець його війська, підійнялися та повернулися до Филистимського краю.

33. А біля Криниці клятви Авраам засіяв ниву і прикликав там Ім’я Господа — Вічний Бог.

34. Прожив Авраам у Филистимській землі багато днів.