Буття 24 UMT

1. Авраам був уже дуже старий. Господь у всьому благословляв його.

2. Авраам сказав своєму слузі, що найдовше служив йому й доглядав усе Авраамове майно: «Поклади руку під моє стегно.

3. Присягни мені перед Господом, Богом неба і землі, що не візьмеш ти жінку для сина мого з дівчат народу ханаанського, серед якого ми живемо.

4. Піди до моєї країни й мого народу і звідти приведи дружину для сина мого Ісаака».

5. Слуга перепитав Авраама: «А якщо вона не схоче прийти зі мною сюди в цю землю? Чи маю я повернутися з твоїм сином до країни, яку ти залишив?»

6. Авраам відповів: «Гляди, не веди туди мого сина.

7. Господь, Бог Неба, привів мене сюди із дому батькового і з землі, де я народився. Господь сказав мені, поклявшись: „Я віддам цю землю твоїм нащадкам”. Він пошле свого Ангела поперед тебе, щоб ти знайшов там дружину моєму синові.

8. Якщо ж вона не схоче йти з тобою, то будеш вільний від цієї присяги. Тільки ні в якому разі не веди туди мого сина».

9. І тоді, поклавши руку під стегно свого господаря Авраама, слуга присягнув йому.

10. Взявши у свого господаря десять верблюдів і різноманітні подарунки від нього, слуга зібрався й рушив до Месопотамії, в місто Нагорове.

11. Надвечір, коли жінки ходять по воду, він зупинив своїх верблюдів поза містом коло криниці.

12. Він промовив: «Господи, Боже господаря мого Авраама, зроби, щоб мені пощастило сьогодні. Змилуйся над господарем моїм Авраамом.

13. Ось глянь, я стою тут коло криниці й дівчата з міста приходять сюди по воду.

14. Нехай буде так: дівчина, яку я попрошу нахилити свого глечика і дати напитися, відповість мені: „Пий. Я й верблюдів твоїх понапуваю”. Нехай же вона буде тією, що Ти призначив слузі своєму Ісааку. Так я взнаю, що Ти змилувався над господарем моїм».

15. Слуга ще не докінчив говорити, як до криниці прийшла Ревекка. Вона була дочкою Бетуїла, Сина Милки й Нагора, Авраамового брата. Вона тримала глечик на плечі.

16. Дівчина була дуже вродлива, цнотлива, жоден чоловік не пізнав ще її. Зійшовши до криниці, вона набрала води й пішла назад нагору.

17. Підбігши до неї, слуга мовив: «Прошу тебе, дай мені напитися з твого глека».

18. Ревекка йому відповіла: «Пий, добродію». Вона тут же зняла глечик з плеча і, нахиливши, вона дала йому напитися.

19. Напоївши його, вона промовила: «Я понапуваю і верблюдів твоїх».

20. Хутко виливши воду з глечика у верблюже пійло, вона знову пішла до криниці. Тож понапувала вона всіх його верблюдів.

21. Слуга ж стояв мовчки і стежив за нею, розмірковуючи, чи змилостився Господь, чи зробив його подорож вдалою.

22. Коли верблюди напилися, він дав дівчині золоту сережку вагою в півшекеля та два золоті браслети на руки, вагою в п’ять мір.

23. Авраамів слуга сказав їй: «Прошу тебе, скажи, чия ти дочка? Чи знайдеться місце в домі твого батька, щоб переночувати?»

24. Ревекка відповіла йому: «Я дочка Бетуїла, сина Милки й Нагора».

25. Ревекка додала: «У нас багато й соломи, й паші. Є також доста місця для ночівлі».

26. Тоді слуга вклонився й почав молитися.

27. Він промовляв: «Благословен Господь, Бог господаря мого Авраама. Він не відмовив у милості Своїй і вірності моєму господареві. Він привів мене до оселі, де мешкають родичі мого господаря».

28. А Ревекка побігла й розповіла про все, що сталося, в домі матері своєї.

29. У неї був брат, якого звали Лаваном. Він вибіг до чоловіка, що стояв біля криниці.

30. Побачивши сережку й браслети на своїй сестрі Ревецці й почувши те, що слуга сказав їй, Лаван побіг до нього. Той стояв зі своїми верблюдами біля криниці.

31. Лаван промовив: «Заходь до хати, благословенний Господом. Чому стоїш надворі? Я приготував місце для тебе й твоїх верблюдів».

32. Авраамів слуга увійшов до оселі. Лаван розсідлав верблюдів, дав їм соломи й паші, а також води, щоб обмити ноги гостю та його людям.

33. Тоді Лаван запропонував їм поїсти, але Авраамів слуга відповів: «Я не буду їсти, доки не скажу того, що маю сказати». Лаван відповів: «Кажи».

34. Тоді Авраамів слуга промовив: «Я Авраамів слуга.

35. Господь вельми благословив мого господаря, і той став великою людиною. Господь дав Авраамові багато овець, худоби, срібла, золота, слуг і служниць, верблюдів і віслюків.

36. Дружина мого господаря Сарра народила йому сина, коли вже була старою. Авраам віддав синові все, чим володіє.

37. Мій господар примусив мене поклястися йому. Він сказав: „Не візьми дружину синові моєму з дівчат ханаанських, на чиїй землі я живу.

38. Ти мусиш піти до дому мого батька, до моїх рідних і привести йому дружину звідти”.

39. Я тоді спитав у господаря свого: „А якщо вона не піде зі мною?”

40. На те Авраам відповів: „Господь, перед лицем Якого я живу, пошле тобі на допомогу Свого Ангела, щоб щастило тобі в дорозі і щоб ти знайшов таки жінку синові моєму серед мого народу.

41. Якщо вони відмовляться дати дружину для сина мого, то коли прийдеш до землі мого батька, ти будеш вільний від клятви своєї”.

42 . І прийшовши сьогодні до криниці, я сказав: „О, Господи, Боже господаря мого, Авраама, Якщо Ти й справді хочеш, щоб мені пощастило у подорожі моїй, то глянь, ось я стою коло криниці з водою. Нехай же молоду дівчину, що прийде по воду, я попрошу: „Дай трохи води напитися з глека твого”.

44. Якщо вона відповість мені: „Пий. Я ще й верблюдів твоїх понапуваю”, — то нехай вона буде тією, кого Господь вибрав для сина господаря мого”.

45. Не встиг я це промовити про себе, як вийшла Ревекка, несучи глечик на плечі. Вона прямувала до криниці. Тоді набрала води і я попросив її: „Прошу тебе, дай напитися”.

46. Вона зразу зняла з плеча глечик і каже: „Пий. Я ще й верблюдів твоїх понапуваю”. Тож я напився, і вона дала також води моїм верблюдам.

47. Я її й питаю: „Чия ти дочка?” А вона відповідає: „Я дочка Бетуїла, сина Нагора і Милки”. Тоді я й дав їй сережку і браслети на обидві руки.

48. Вклонившись, я подякував Господу. Я благословив Господа, Бога господаря мого, Авраама, Який вів мене правильним шляхом, щоб я знайшов дочку брата свого господаря для його сина.

49. А тепер, якщо ви будете милостиві й сповнені довіри до господаря мого, прошу, скажіть мені, щоб я знав, як мені бути».

50. Тоді Лаван з Бетуїлом відповіли: «Це прийшло від Господа. Ми не можемо цього змінити.

51. Ось Ревекка, забирай її та й іди. Нехай вона стане жінкою сина твого господаря, як наказав Господь».

52. Почувши це, Авраамів слуга вклонився Господу до землі.

53. Він віддав Ревецці срібні й золоті прикраси та вбрання. Він також віддав дорогі подарунки її братові й матері.

54. Авраамів слуга і люди, що були з ним, добре поїли й попили, і заночували. Вставши рано вранці, він і каже: «Вирядіть мене до мого господаря».

55. А Ревеччині брат і мати кажуть: «Нехай Ревекка залишиться з нами ще днів з десять, а потім уже піде».

56. Але слуга сказав їм: «Не змушуйте мене чекати. Господь благословив мою подорож на успіх, тож дайте мені повернутися до мого господаря».

57. Тоді вони кажуть: «Покличмо дівчину й спитаймо її, чи захоче вона піти».

58. Вони погукали Ревекку й питають: «Чи підеш ти з цим чоловіком?» Вона відповіла: «Піду».

59. І відпустили тоді вони сестру свою Ревекку та її годувальницю з Авраамовим слугою та його людьми.

60. Вони благословили Ревекку. Сказали їй: «Сестро наша! Стань же матір’ю мільйонів. І нехай твої нащадки посядуть міста ворогів своїх!»

61. Ревекка зі своєю служницею зібралися, посідали на верблюдів і поїхали слідом за Авраамовим слугою. Слуга взяв Ревекку й вирушив до дому.

62. Ісаак тоді, прийшовши з Беер-Лахай-Роя, жив у Неґеві.

63. Якось увечері Ісаак вийшов у поле прогулятися. Він підвів очі й побачив верблюдів, що прямували до нього.

64. Ревекка підвела очі й, побачивши Ісаака, зійшла з верблюда.

65. Вона спитала слугу: «Що то за чоловік іде полем нам назустріч?» Слуга відповів: «Це мій господар». Тоді Ревекка покрила своє обличчя серпанком.

66. І розповів слуга Ісаакові про все, що сталося.

67. І повів тоді Ісаак Ревекку до намету своєї матері Сарри. І стала Ревекка його дружиною. Ісаак міцно покохав Ревекку і втішив печаль свою після смерті матері.