Буття 27 UMT

1. Коли Ісаак став старий і очі його перестали бачити, він покликав свого старшого сина Ісава і сказав: «Сину мій». Ісав озвався: «Так».

2. Ісаак сказав: «Послухай-но, я вже старий і не знаю, коли прийде смерть.

3. Тож візьми свою зброю, сагайдак зі стрілами й лук, іди в поле і вполюй дичину для мене.

4. Зготуй мені смачну, мою улюблену страву і дай мені поїсти, щоб я зміг благословити тебе перед тим, як помру».

5. Ревекка слухала, як він промовляв до сина Ісава. Ісав вирушив у степ полювати дичину для батька.

6. Тоді Ревекка мовила до свого сина Якова: «Слухай. Я чула, як твій батько сказав твоєму братові Ісаву:

7. „Принеси мені дичини і приготуй мою улюблену страву, а потім я благословлю тебе перед Господом, поки не помер”.

8. Тож послухайся мене, сину, і зроби так, як я накажу.

9. Піди в отару, візьми пару добрих молодих кіз і принеси мені, і я приготую з них для батька твого його улюблену смачну страву.

10. А ти віднесеш йому, щоб він поїв і благословив тебе перед своєю смертю».

11. Яків тоді й каже своїй матері: «Але ж мій брат волохатий, а в мене шкіра гладенька.

12. Може статися, що батько торкнеться мене і впізнає, і зрозуміє, що я намагаюся обдурити його. І тоді він не благословить мене, а прокляне».

13. Тоді мати сказала Якову: «Сину мій, нехай тоді прокляття, сказане на твою адресу, впаде на мене. Але послухай мене і зроби так, як я сказала. Принеси мені двох козенят».

14. Тож Яків пішов, упіймав двох козенят і приніс їх матері, а вона приготувала батькову улюблену смачну страву.

15. Тоді Ревекка взяла щонайкраще вбрання свого старшого сина Ісава, що було в хаті, та й вбрала в нього Якова, свого молодшого сина.

16. Руки ж його й шию обгорнула козячим хутром.

17. Дала вона в руки своєму синові Якову смачно приготовлене м’ясо та хліб, що спекла.

18. Пішов Яків до свого батька та й каже: «Батьку мій». Ісаак озвався: «Що тобі? Ти хто, мій сину?»

19. А Яків відповідає: «Це я, Ісав, твій первісток. Я зробив, як ти звелів мені. Сідай поїж дичини, а потім благослови мене».

20. Ісаак тоді й питає свого сина: «Як це тобі вдалося так швидко впоратися з дичиною, мій сину?» Яків відказав: «Бо Господь Бог твій допоміг мені швидко знайти дичину».

21. Тоді Ісаак і каже Якову: «Підійди ближче, дай мені торкнутися тебе, щоб пересвідчитися, чи й справді ти мій син Ісав, чи ні».

22. Яків підійшов до свого батька Ісаака, і той, торкнувшись його, мовив: «У тебе голос Якова, але руки такі ж, як в Ісава».

23. Ісаак не впізнав Якова, бо руки його були волохаті, як і в брата його Ісава. Тож Ісаак благословив Якова.

24. Тоді питає: «Чи справді ти мій син Ісав?» Яків відповів: «Так».

25. Ісаак йому й каже: «Принеси мені дичини, сину, щоб я поїв, а тоді благословлю тебе». Тож приніс Яків поїсти Ісаакові, й той поїв; він приніс вина, й той випив.

26. І сказав Ісаак сину своєму Якову: «Підійди й поцілуй мене, сину».

27. Яків підійшов до батька й поцілував його. Почувши запах Ісавового вбрання, Ісаак благословив його, мовивши: «Запах сина мого, наче запах того поля, благословенного Господом.

28. Хай Бог пошле тобі небесної роси, родючості твоїм угіддям, нехай буде в тебе вдосталь збіжжя і вина.

29. Нехай тобі народи служать, народи хай схиляються перед тобою. Будь же правителем над братами своїми. Нехай сини матері твоєї схиляються перед тобою. Хай буде проклятий той, хто тебе проклинає, і благословенний той, хто тебе благословляє».

30. Щойно Ісаак скінчив своє благословення Якову, тієї ж миті, як Яків вийшов від свого батька Ісаака, брат Якова Ісав повернувся з полювання.

31. Він також приготував смачну страву, приніс її батькові, та й каже йому: «Тату, ось сядь, поїж дичини, що я приготував, а потім благослови мене».

32. Його батько Ісаак питає: «Хто ти такий?» Ісав відповів: «Я твій син, твій первісток Ісав».

33. Тоді Ісаак затрусився, мов у пропасниці, й спитав: «Хто ж це тоді вполював дичину, приготував і приніс мені її? Я поїв та й благословив його перед твоїм приходом. І він залишиться благословенний».

34. Почувши батькові слова, Ісав скрикнув гірко й розлючено і мовив: «Тоді й мене також благослови, батьку».

35. Та Ісаак відповів: «Твій брат прийшов до мене перевдягнений і забрав твоє благословення».

36. Ісав тоді й каже: «Не дарма ж його звуть Яковом. І це вже вдруге він ошукав мене. Спершу він видурив моє право на спадщину і ось тепер забрав моє благословення». Ісав запитав: «Невже в тебе не лишилося благословення для мене?»

37. Ісаак відповів Ісаву: «Я зробив його твоїм володарем. Я віддав усіх його братів йому служити. Я обдарував його хлібом і вином. Що ж я для тебе зможу зробити, сину мій?»

38. Ісав запитав батька: «Невже в тебе лиш одне благословення, мій батьку? Благослови й мене, мій батьку!» Ісав підвищив голос і заплакав.

39. Тоді його батько Ісаак промовив: «Не жити тобі на родючій землі й не бачити роси небесної.

40. Житимеш ти мечем своїм, бути тобі слугою брата свого. Та в боротьбі ти здобудеш свободу і скинеш його ярмо зі своєї шиї».

41. Тож зненавидів Ісав свого брата Якова через те, що того благословив його батько, та й сказав собі: «Скоро прийде час сумувати за батьком моїм. А по тому я вб’ю брата Якова».

42. Дізнавшись про те, що сказав її старший син Ісав, Ревекка покликала свого молодшого сина Якова і сказала: «Слухай, для твого брата Ісава втішно було б убити тебе.

43. Тож, сину мій, послухайся мене. Зараз же тікай до мого брата Лавана в Гаран.

44. Перечекай у нього якийсь час, доки лють у твого брата мине,

45. доки гнів твого брата вгамується і він забуде про те, що ти заподіяв йому. Тоді я пришлю слугу по тебе, щоб ти вертався додому. Я не хочу в один день втратити вас обох».

46. Потім Ревекка сказала Ісаакові: «Я дуже розчарована життям своїм через отих дочок (невісток) хиттитових. Як ще й Яків візьме собі хиттитку, то нащо мені жити?»