Буття 29 UTT

1. Підвівшись на ноги, Яків пішов до краю на схід, до Лавана, сина Ватуїла-сирійця, брата Ревеки, матері Якова й Ісава.

2. Він поглянув, — і ось у долині криниця, а там — три отари овець, які відпочивали біля неї, бо з тієї криниці напували стада. А на отворі криниці був великий камінь.

3. Збиралися там усі стада. І відкочували камінь від отвору криниці, напували овець і клали камінь на отвір криниці — на своє місце.

4. Яків запитав їх: Брати, звідки ви? Вони ж промовили: Ми з Харана.

5. Чи знаєте Лавана — Нахорового сина? — запитав їх. Вони ж відповіли: Знаємо.

6. А він запитав їх: Чи здоровий? Вони ж сказали: Здоровий. Ось і Рахиль, його дочка, йде з вівцями.

7. А Яків сказав: Ще дня багато і не пора збирати худобу; дайте пити вівцям та йдіть пасти.

8. Вони ж відповіли: Не можемо, доки не зберуться всі пастухи та не відкотять камінь від отвору криниці — тоді напоїмо овець.

9. Ще коли він розмовляв з ними, Рахиль, Лаванова дочка, проходила з вівцями свого батька; вона пасла овець свого батька.

10. Сталося ж: як побачив Яків Рахиль, дочку Лавана, брата своєї матері, та овець Лавана, брата своєї матері, — тоді підійшов Яків, відкотив камінь від отвору криниці й напоїв овець Лавана, брата своєї матері.

11. Яків поцілував Рахиль і, голосно вигукнувши, заплакав.

12. І розповів Рахилі, що він племінник її батька — син Ревеки, а та, побігши, передала ці слова своєму батькові.

13. Сталося ж: як почув Лаван ім’я Якова, сина своєї сестри, вибіг йому назустріч, обнявши його, поцілував і ввів його до своєї хати. І той докладно розповів Лаванові про всі ці події.

14. А Лаван сказав йому: Ти є з моїх кісток і з мого тіла. І Яків перебував у нього місяць.

15. Сказав Лаван Якову: Хіба працюватимеш мені задарма, тому що ти мій родич? Скажи мені, скільки тобі платити.

16. У Лавана було дві дочки: ім’я старшої — Лія, ім’я молодшої — Рахиль.

17. Лія мала хворі очі, а Рахиль була гарна на вигляд і прекрасна обличчям.

18. І Яків покохав Рахиль, тож сказав: Працюватиму в тебе сім років за Рахиль, твою молодшу дочку.

19. А Лаван йому сказав: Мені краще віддати її за тебе, ніж дати її за іншого чоловіка. Живи в мене.

20. І працював Яків за Рахиль сім років, та вони видалися йому, наче декілька днів, оскільки він її кохав.

21. Тоді Яків сказав Лаванові: Дай мою дружину, щоб я до неї ввійшов, адже закінчилися мої дні.

22. Тож зібрав Лаван усіх чоловіків місцевості, та й зробив весілля.

23. А коли настав вечір, Лаван, узявши свою дочку Лію, ввів її до Якова, і Яків зійшовся з нею.

24. Своїй дочці Лії Лаван дав рабиню Зелфу, щоби була їй за служницю.

25. Вранці ж виявилося, що то була Лія. Тож Яків сказав Лаванові: Чому ти таке мені вчинив? Хіба не за Рахиль я працював на тебе? Чому ти мене обманув?

26. А Лаван відповів: У нашій місцевості так не заведено, щоб віддавати молодшу раніше від старшої.

27. Коли ж закінчиться тиждень із нею, то віддам тобі ще й ту — за працю, яку виконуватимеш у мене ще наступних сім років.

28. Яків так і зробив. А закінчився тиждень цієї, і Лаван дав йому свою дочку Рахиль за дружину.

29. Своїй дочці Рахилі Лаван дав Валу, свою рабиню, щоби була їй за служницю.

30. І ввійшов до Рахилі, і покохав Рахиль більше, ніж Лію. І працював у нього ще наступних сім років.

31. Та Господь побачив, що зненавиджена Лія, і відкрив її лоно. А Рахиль залишалася неплідною.

32. Лія завагітніла і народила Якову сина; вона дала йому ім’я — Рувим, кажучи: Бо побачив Господь моє приниження; тепер мене любитиме мій чоловік!

33. І знову завагітніла Лія, і народила Якову другого сина, і сказала: Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені й цього; вона дала йому ім’я — Симеон.

34. І знову завагітніла, і народила сина, і сказала: Тепер буде мій чоловік зі мною, бо я народила йому трьох синів, тому й дано йому ім’я — Левій.

35. І знову завагітніла, народила сина, і сказала: Цього разу ось ще прославлятиму Господа; тому й дала йому ім’я — Юда. І перестала народжувати.