Буття 30 KUL

1. В бачаючи ж Рахеля, що не вродила Яковові нїякої дитини, завидувала Рахеля сестрі своїй, та й каже Яковові: Дай менї дїток, ато вмру.

2. Загорівся ж Яков гнївом на Рахелю, і каже: Хиба я тобі замість Бога, що не дав тобі утробного плоду?

3. Каже ж вона: Ось раба моя Балла; увійди до неї та нехай уродить на колїна мої, щоб і в мене були дїтки від неї.

4. І оддала йому Баллу, рабиню свою за жінку, і ввійшов до неї Яков.

5. І завагонїла Балла, та й уродила Яковові сина.

6. І рече Рахеля: Бог судив менї, і послухав голосу мого, і дав менї сина. Тим і дала йому імя: Дан.

7. І завагонїла знов Балла, рабиня Рахелина, й уродила сина другого Яковові.

8. І рече Рахеля: Великою боротьбою боролась я з сестрою моєю, та й перемогла. Тим і дала йому імя: Нафталїй.

9. Вбачала ж Лея, що перестала роджати, і взяла Зелфу, рабу свою, та й оддала її Яковові за жінку.

10. І вродила Зелфа, рабиня Леїна, Яковові сина.

11. І рече Лея: Пощастило менї! І дала йому імя: Гад.

12. І вродила Зелфа, рабиня Леїна, Яковові сина другого.

13. І каже Лея: Щасна я; бо дочки зватимуть мене блаженною. І дала йому імя: Ассер.

14. І пійшов Рубен під пшеничні жнива, та й знайшов любовні яблука на полї, та й принїс їх до Леї, матері своєї. Каже ж Рахеля до Леї: Дай менї любовних яблук сина твого!

15. Рече ж вона їй: Хиба се мала річ, що взяла єси мужа мого? Чи й любовні яблука сина мого віднїмеш? Каже ж Рахеля: Дак нехай переночує з тобою сьогоднї за любовні яблука сина твого.

16. Прийшов же Яков з поля ввечорі, і вийшла Лея зустріч йому, і каже: Мусиш увійти до мене; найняла бо я справдї тебе за любовні яблука сина мого. І переночував він з нею тієї ночи.

17. І послухав Бог Леї, і завагонїла вона, і вродила Яковові сина пятого.

18. І каже Лея: Дав менї Бог плату мою; бо оддала рабиню мою мужеві мойму. І дала йому імя: Іссахар.

19. І завагонїла знов Лея, і вродила сина шестого Яковові.

20. І каже Лея: Подарував менї Бог гостинця гарного, поважити ме мене муж мій; уродила бо йому шестьох синів. І дала імя йому: Себулон.

21. А потім уродила дочку, і дала імя їй: Дина.

22. І зглянувся Бог на Рахелю, і почув її Бог, і відчинив утробу їй.

23. І завагонївши вродила сина, і каже: Одняв Бог докір мій.

24. І дала імя йому: Йосиф, говорючи: Дай менї, Господе, й другого сина.

25. Сталося ж, як уродила Рахеля Йосифа, каже Яков Лабанові: Відпусти мене, нехай іду в домівку мою й на вкраїну мою.

26. Віддай жени й дїти мої, що за них парубкував тобі; ти знаєш роботу, що робив тобі.

27. Каже йому Лабан: Коли б знайшов я ласку в тебе! Вбачаю бо, що благословив мене Господь задля тебе.

28. І каже: Визнач плату свою в мене, я й дам тобі.

29. Каже йому: Ти знаєш, як я парубкував у тебе, і якою твоя скотина зробилась у мене.

30. Мало бо що було в тебе до мене, та й наросло багацько, і благословив тебе Господь з приходу мого. Тепер же коли менї дбати й про власну господу?

31. І каже: Що мушу тобі дати? Каже ж Яков: Не давай менї нїчогісїнько, аби вчинив, що скажу, знов пасти му вівцї твої й доглядати му.

32. Пройду я через усю отару твою сьогоднї, а й вилучу все переполасе й крапасте, і все чорне між вівцями, й усе переполасе й крапаcте між козами, і се буде моя плата.

33. Так моя правда говорити ме за мене завтрашнього дня, як прийдеш давати плату мою. Усе непереполасе й не крапаcте між козами і не чорне між вівцями, мусить уважатись у мене за вкрадене.

34. Каже ж йому Лабан: Добре, нехай буде по слову твойму.

35. І повилучував того ж дня козли переполасі й крапасті, і усе, що мало біле в себе і все, що чорне між вівцями, та й пооддавав в руки синам своїм.

36. І поставив три днї ходи між собою й Яковом. Яков же пас остальнї вівцї Лабанові.

37. Узяв же Яков собі по цїпку зеленому тополевому, лїсковому й каштановому, та й помережив білими мережками, і луплячи повиявлював біле, що було на цїпках.

38. І клав цїпки, що помережив, у напувальні корита та в водяні ринви, як приходили отарі до водопійла, щоб вагонїли на водопійлї.

39. І вагонїли отарі перед цїпками, та й котились ягнятами й козенятами переполасими й крапастими.

40. Ягнята ж вилучав Яков і ставляв отарі лицем до переполасого і чорного в отарі Лабановій, й держав свої отарі окроме, і не ставляв укупі з Лабановими.

41. І сталося, як вагонїла лучча скотина, Яков клав цїпки перед очима в скоту в корита, щоб вагонїли між цїпками.

42. Як же гуляла скотина слабовита, не клав туди цїпків; тим робом слабовите було Лабанові, а лучче Яковові.

43. І збогатився чоловік безлїч, і було в його скотини много, і раби, і рабинї, і верблюди, й осли.