Буття 38 UMT

1. На той час Юда залишив своїх братів і подався до одного адулламіта, якого звали Гіра.

2. Там Юда побачив дочку одного ханаанця, якого звали Шуа. Він одружився з нею і ввійшов у неї.

3. Вона завагітніла й народила сина. І назвала вона його Ером.

4. Потім вона завагітніла знову й народила сина. І назвала вона його Онаном.

5. Потім вона народила ще одного сина і назвала його Шелах. Вона жила тоді в Кезиві, коли народився в неї Онан.

6. Юда знайшов своєму первістку Еру дружину на ім’я Тамар.

7. Та Юдин первісток Ер був лихим в очах Господніх. Тож Господь його вбив.

8. І Юда сказав Онану: «Ввійди до дружини покійного брата твого і виконай свій обов’язок перед братом, зачни нащадка йому».

9. Онан знав, що дитина не вважатиметься його дитям, і хоч коли б спав з жінкою свого брата, то марнував своє сім’я на землю, щоб не давати більше нащадків своєму братові.

10. Те, що робив Онан, не сподобалося Господу, і Він убив також і Онана.

11. Тоді Юда і сказав своїй невістці Тамар: «Вертайся до дому свого батька й не виходь заміж, аж доки не підросте мій син Шелах». А сам подумав: «Не вмер би й він так само, як його брати». Отже, Тамар пішла і жила у домі свого батька.

12. Після того минуло чимало часу. Юдина дружина, дочка Шуа, померла. Коли минув час жалоби, Юда зі своїм другом адулламітом Гірою пішли до Тимни до чоловіка, який стриг його овець.

13. Хтось сказав Тамар: «Поглянь, он твій свекор іде до Тимни стригти свої вівці».

14. Знявши з себе вдовине вбрання, вона накинула на себе покривало, закуталася, та й сіла коло брами Енаїма, що по дорозі до Тимни. Бо знала вона, що Шелах уже виріс, а її не віддали йому за дружину.

15. Побачивши її, Юда подумав, що то повія, оскільки вона закрила обличчя.

16. Він звернув з дороги і підійшовши до неї, мовив: «Ходімо й любитимемо одне одного». Бо він не знав, що то була його невістка. А вона спитала: «Що ти даси мені, якщо любитимемося?»

17. Юда відповів: «Я пришлю тобі козеня зі свого стада». Тамар каже: «Тільки якщо даси мені щось у заставу, доки пришлеш його».

18. Юда й питає: «Яку заставу я маю тобі дати?» Вона й каже: «Свою печатку на мотузці і палицю, що в руці тримаєш». То він віддав їй те все. Потім спізнав її, і вона завагітніла від нього.

19. Тоді Тамар устала й пішла додому. Вона зняла з себе покривало і вдягнулась у своє вдовине вбрання.

20. Потім Юда послав козенятко зі своїм другом Гірою-адулламітом, щоб він забрав його печатку на мотузці та палицю в тієї жінки, але Гіра не знайшов її.

21. Він розпитував людей: «Де та повія, що була біля Енаїма край дороги?» Але ті відповіли: «Ніякої повії тут не було».

22. Тож Гіра повернувся до Юди й каже: «Я не знайшов її, а тамтешні люди сказали мені: „Ніякої повії тут не було”.

23. Тоді Юда сказав: „Нехай та застава залишається в неї, інакше з нас сміятимуться. Я посилав до неї козенятко, але ти її не знайшов”».

24. Через три місяці Юді сказали: «Твоя невістка Тамар поводилась як повія. Он поглянь, вона й завагітніла від цього». Юда мовив: «Виведіть її і спаліть».

25. Коли її виводили з хати, вона послала сказати своєму свекру: «Я вагітна від того, кому ці речі належать». І запитала: «Чиї це печатка, мотузка і палиця?»

26. І тоді Юда впізнав їх і сказав: «Вона права, а не я, бо я не віддав їй мого сина Шелаха». Він більше не спав з нею.

27. Коли прийшов час їй народжувати, то виявилося, що вона носить близнят.

28. Коли вона народжувала, то одне дитя висунуло ручку і повитуха пов’язала на неї червону стрічку й мовила: «Цей з’явився першим».

29. Але як тільки ручка сховалася, його братик з’явився. І повитуха каже: «Ти таку перешкоду здолав!» І назвали його Перезом.

30. Потім з’явився і його брат. У нього була червона стрічка на руці. І назвали його Зерою.