Буття 41 UTT

1. І сталося, що через два роки часу фараон побачив сон. Здавалося йому, що він стоїть біля ріки,

2. і ось, наче з ріки вийшло сім корів, гарних на вигляд і добірних тілом, і паслися в очереті.

3. А слідом за ними вийшли з ріки інших сім корів — жалюгідні на вигляд і виснажені тілом — і паслися з коровами на березі ріки.

4. І сім жалюгідних та виснажених тілом корів з’їли сімох добірних, гарних на вигляд корів. І фараон прокинувся.

5. І вдруге побачив сон: ось сім колосків виростали з одного стебла — добірні й гарні;

6. аж ось інших сім колосків — тонких та спалених суховієм — виросли після них;

7. і сім тонких та спалених суховієм колосків поглинули сім добірних, повних колосків. Фараон прокинувся — то був сон.

8. А вранці сталося таке: його душа стривожилася, і він послав, щоби покликали всіх віщунів Єгипту і всіх його мудреців. Фараон розповів їм сон, але не було нікого, хто б його міг пояснити фараонові.

9. Та до фараона звернувся головний виночерпій, кажучи: Я пригадую собі сьогодні свій гріх.

10. Якось фараон розгнівався на своїх слуг і вкинув нас до в’язниці в тюрмі начальника в’язниці, — мене та головного пекаря.

11. Однієї ночі ми бачили сон, я і він, — кожний бачив свій власний сон.

12. Був же там з нами молодий єврей, раб начальника в’язниці, і ми розповіли сни йому, а він їх нам пояснив.

13. І сталося: так, як нам пояснив, — отак і збулося: мене відновили на моїй посаді, а того повісили.

14. Тоді фараон послав покликати Йосифа, і його вивели з в’язниці. Його підстригли, змінили його одяг, і він пішов до фараона.

15. А фараон сказав Йосифові: Я бачив сон і немає нікого, хто би його міг пояснити. Та я чув, що про тебе кажуть, ніби ти, почувши сни, можеш їх пояснити.

16. У відповідь Йосиф сказав фараонові: Без Бога не сповіститься фараонові спасіння.

17. А фараон промовив до Йосифа, кажучи: У моєму сні мені здалося, що я стояв на березі ріки,

18. і наче з ріки вийшло сім корів, гарних на вигляд і добірних тілом, і паслися в очереті.

19. Аж ось за ними вийшли з ріки інших сім корів — нещасних і жалюгідних на вигляд та виснажених тілом, — гірших за них я не бачив в усій Єгипетській землі.

20. І сім жалюгідних і худих корів з’їли сімох перших — гарних і добірних корів.

21. І попали ті в їхнє черево, але не було помітно, що потрапили в їхнє черево, бо вигляд у них залишився таким жалюгідним, як і на початку. Я прокинувся — та згодом заснув.

22. І знову побачив я у своєму сні, наче сім колосків виросли з одного стебла — повні та гарні.

23. А після них виросли інші сім колосків, тонкі та спалені суховієм.

24. І сім тонких та спалених суховієм колосків поглинули сім гарних та повних колосків. Отже, я розповів сон віщунам — та не було нікого, хто пояснив би його мені.

25. І сказав Йосиф фараонові: сон фараона — один. Бог показав фараонові те, що Він чинить.

26. Сім гарних корів — це сім років, і сім гарних колосків — також сім років. Сон фараона — один.

27. І сім худих корів, які виходили після них, — є сім років, і сім тонких та спалених суховієм колосків — це сім років голоду.

28. Це саме те, про що я сказав фараонові: Бог показав фараонові те, що Він чинить.

29. Ось надходять сім років великого достатку в усій Єгипетській землі.

30. А після цього настане сім років голоду, і в усій Єгипетській землі забудуть про достаток, і голод спустошить землю.

31. І не буде видно достатку на землі через голод, що настане після цього, бо він буде дуже тяжкий.

32. А повторився сон фараонові двічі тому, що неодмінно здійсниться сказане Богом, і Бог не забариться з його виконанням.

33. Тому підшукай тепер мудрого й розумного чоловіка і постав його над Єгипетською землею.

34. Тож нехай так зробить фараон: нехай настановить на землі місцевих правителів, і хай збирають п’яту частину всього врожаю на Єгипетській землі за сім років достатку,

35. і хай зберуть усі запаси їжі за цих сім сприятливих років, що надходять; нехай буде зібране зерно в розпорядження фараона. І ці запаси їжі хай зберігаються в містах.

36. І буде зроблено запас їжі в краю на сім років голоду, які настануть у Єгипетській землі, і не загине край від голоду.

37. Сподобалися ці слова фараонові й усім його слугам.

38. І фараон сказав усім своїм слугам: Чи знайдемо таку людину, яка має в собі Божого Духа?

39. Тож фараон сказав Йосифові: Оскільки Бог показав усе це тобі, то немає людини мудрішої та розумнішої за тебе.

40. Ти будеш над моїм домом, і слів твоїх уст буде слухатися весь мій народ. Тільки престолом я буду вищий за тебе.

41. Ось, сьогодні, — сказав фараон Йосифові, — ставлю тебе над усією Єгипетською землею.

42. І, знявши перстень зі своєї руки, фараон заклав його Йосифові на руку й одягнув його в червоний одяг, а золотий ланцюжок одягнув йому на шию.

43. Він посадив його на свою другу колісницю, а вісник виголошував перед ним; і він поставив його над усією Єгипетською землею.

44. І сказав фараон Йосифові: Я — фараон! Без тебе ніхто не поворухне своєю рукою в усій Єгипетській землі.

45. І дав фараон Йосифові ім’я Псонтомфаних, а за дружину дав йому Асенету, дочку Петефрія, жерця міста Сонця.

46. Йосифові ж було тридцять років, коли постав перед фараоном, царем Єгипту. Відійшов же Йосиф від присутності фараона і пройшов усю Єгипетську землю.

47. І впродовж семи років достатку земля давала щедро родила;

48. і Йосиф зібрав усі запаси їжі за сім років, коли був достаток у Єгипетському краю, і склав припаси в містах; у кожному місті він склав запаси полів, які були довкола нього.

49. І зібрав Йосиф зерна — як морського піску: так багато, що не можна було порахувати, бо не було числа.

50. До того, як настали сім років голоду, у Йосифа було двоє синів, яких народила йому Асенет — дочка Пентефрія, жерця міста Сонця.

51. Первенцеві Йосиф дав ім’я Манасія, бо сказав: Бог дав мені забути весь мій біль і все, що пов’язане з моїм батьком.

52. Ім’я ж другому дав Єфрем, бо сказав: Розмножив мене Бог у землі моєї недолі.

53. Та сім років достатку, що були в Єгипетській землі, минули

54. і почалися сім років голоду — як і казав Йосиф. І настав голод по всьому краю, а в усій Єгипетській землі був хліб.

55. Та почався голод і по всій Єгипетській землі, тож народ заволав до фараона про хліб. А фараон сказав усім єгиптянам: Ідіть до Йосипа, і що лише скаже вам, — зробіть.

56. І голод був по всій землі. А Йосип відчинив усі зерносховища і продавав усім єгиптянам;

57. і з усіх країн поприходили до Єгипту купувати в Йосипа, бо голод запанував по всій землі.