Буття 43 UMT

1. Голод тяжко лютував на землі.

2. Щойно доїли той хліб, що привезли з Єгипту, Яків звернувся до своїх синів: «Рушайте знову й привезіть нам трохи їжі».

3. Тоді Юда й каже йому: «Правитель нам суворо наказав: „Не з’являйтеся мені на очі, якщо брата вашого не буде з вами”.

4. Якщо відпустиш нашого брата з нами, то ми підемо й купимо тобі їжі.

5. Якщо ж не відпустиш, то не підемо, бо чоловік той наказав: „Не з’являйтеся мені на очі, якщо брата вашого не буде з вами!”»

6. Тоді Ізраїль сказав: «Нащо ж ви заподіяли мені таке лихо, сказавши тому чоловікові, що маєте ще брата?»

7. Вони відповіли: «Той чоловік пильно розпитував про нас та нашу родину: „Чи живий ваш батько? Чи маєте ще брата? Ми й відповіли йому. Хіба ж знали ми, що він скаже, щоб ми привели нашого брата”».

8. Тоді Юда й каже батькові: «Нехай хлопець іде зі мною, і ми можемо рушати, інакше всі помремо з голоду: і ти, і ми, і діти наші.

9. Я сам дбатиму про його безпеку й відповідатиму за нього. Якщо ж не приведу його назад, то винним буду перед тобою все життя.

10. Якби ми не гаяли час, то вже б двічі обернулися».

11. І сказав тоді їм батько їхній Ізраїль: «Якщо так, то зробіть ось що: візьміть із собою щонайкращих плодів цієї землі у лантухи ваші й віднесіть тому чоловікові ці гостинці: трохи бальзаму й меду, пахощів і мирра, фісташкових горіхів та мигдалю.

12. Візьміть удвоє більше грошей з собою. Заберіть ті гроші, що вам поклали в лантухи, можливо, то була помилка.

13. Беріть брата вашого і мерщій повертайтеся до того чоловіка.

14. І нехай Всемогутній Бог дарує вам прихильність того чоловіка. Нехай Він дасть змогу Симеонові та Веніамину повернутися з вами назад. А якщо вони не повернуться, то знову сумуватиму я з втрати сина».

15. Отже, взявши всі гостинці, вдвічі більше грошей і Веніамина, вони рушили до Єгипту. І постали вони перед Йосипом.

16. Побачивши Веніамина з ними, Йосип сказав слузі, який був старший у домі: «Приведи людей до оселі та скажи, щоб забили яку худобину й приготували обід, бо опівдні вони їстимуть разом зі мною».

17. І той зробив так, як звелів йому Йосип, і привів людей до Йосипового дому.

18. Але ті перелякалися, коли зайшли у Йосипів дім, і мовили: «Нас завели сюди через ті гроші, що хтось поклав у наші лантухи минулого разу, щоб звинуватити нас, схопити й пограбувати, забравши наших ослів».

19. І підійшли вони до слуги, що був старший у Йосиповому домі, і звернулися до нього біля входу.

20. Вони сказали: «Послухай, чоловіче добрий, першого разу ми справді прийшли сюди, щоб купити їжі.

21. Та коли ми зупинилися на ночівлю й повідкривали лантухи, то знайшли зверху гроші у кожного з нас. Зараз ми принесли їх, щоб повернути.

22. Ми ще принесли грошей, щоб купити харчів. А хто ті гроші вклав до лантухів наших, того не знаємо».

23. І слуга тоді каже: «Заспокойтеся й не бійтеся. Ваш Бог і Бог батька вашого вклав вам у лантухи той скарб, а я одержав ваші гроші». І тоді він вивів до них Симеона.

24. Потім провів їх до Йосипового дому, дав їм води, й вони обмили ноги. Потім він нагодував їхніх ослів.

25. Дізнавшись, що вони обідатимуть з Йосипом, його брати приготували гостинці до його приходу.

26. Коли Йосип прийшов додому, вони віддали йому гостинці, що принесли з собою в дім, упавши перед ним долілиць.

27. Тоді він привітався, запитавши про їхні справи: «Як там ваш старенький батько, про якого ви мені казали? Чи живий ще, чи здоровий?»

28. І відповіли вони йому: «Так, твій слуга, наш батько, ще живий і здоровий. І вклонилися вони йому до землі».

29. Звівши очі, Йосип побачив свого брата Веніамина, з яким вони мали одну матір, і промовив: «Це і є ваш наймолодший брат, про якого ви мені казали?» І додав: «Нехай Бог милує тебе, сину мій».

30. І Йосип поспішив вийти, бо такі глибокі почуття до брата охопили його, що він ладен був заплакати. Він пішов до своєї кімнати і там заплакав.

31. Тоді Йосип вмився, повернувся назад і, опанувавши себе, промовив: «Подавайте обід».

32. І зібрали йому на окремий стіл, а братам його окремо. Єгиптянам, що з ним обідали, також зібрали окремо, бо єгиптяни не їдять разом з євреями, тому що вважають це огидним.

33. Брати посідали перед ним відповідно до віку свого, від старшого до молодшого. Вони посідали та й озираються, дивуючись.

34. Тоді Йосип наказав слугам пригощати братів зі свого столу і слуги подавали їм, а Веніаминові у п’ять разів більше, ніж іншим. І вони обідали й випивали разом із ним.