Буття 44 UMT

1. Тоді Йосип наказав слузі, що був старший у домі: «Наповни лантухи цих чоловіків і дай їм стільки хліба, скільки вони зможуть нести. Кожному також поклади в мішок зверху гроші.

2. І поклади мою чашу, срібну чашу, разом із грішми зверху в мішок наймолодшому». І слуга зробив, як звелів йому Йосип.

3. Наступного дня на світанку Йосипових братів відпустили разом з їхніми ослами.

4. І тільки-но вони вийшли з міста і були ще недалеко, як Йосип і каже своєму слузі, що був старший у домі: «Негайно йди за ними, а коли наздоженеш, то скажи їм: „Навіщо ви заплатили злом за добро? Навіщо вкрали срібну чашу?

5. Чи не та це чаша, з якої п’є мій володар, коли ворожить, пізнаючи різні таємниці? Тут ви схибили”».

6. Тож коли слуга наздогнав їх, він повторив усі ці слова.

7. А брати й кажуть йому: «Навіщо ж мій володар таке говорить? Ми, слуги твої, ніколи б не вчинили подібного!

8. Послухай, ми принесли тобі назад з землі Ханаанської те срібло, що познаходили в наших лантухах. Навіщо ж нам красти срібло чи золото з дому твого господаря?

9. Якщо ця чаша буде знайдена в когось із нас, слуг твоїх, той помре, а решта стануть рабами мого володаря».

10. А він каже: «Гаразд, нехай буде так, як ви говорите. Якщо чашу буде знайдено в когось із вас, той стане моїм рабом, а всі решта будуть вільні».

11. Кожен тоді хутко поставив на землю свій лантух і розв’язав його.

12. І слуга обшукав усіх, починаючи з найстаршого, і закінчив наймолодшим. І знайшов чашу у Веніаминовому лантуху.

13. І розірвали тоді брати одяг на собі, а тоді, нав’ючивши кожен свого осла, повернулися назад до міста.

14. Коли Юда та його брати прийшли до Йосипового дому, він усе ще був там. І попадали вони на землю перед ним.

15. Йосип тоді й каже їм: «І що це ви зробили? Чи не знаєте, що такий чоловік, як я, без сумніву, вміє ворожити?»

16. Тоді Юда каже: «І що ж сказати нам володарю моєму? Що тут говорити? І як нам виправдатися? Бог відкрив провину слуг твоїх. У наших руках знайдено було чашу, тож віднині ми раби господаря нашого».

17. А Йосип їм: «Я б ніколи такого не зробив. Чоловік, у кого було знайдено чашу, рабом моїм буде, а ви повертайтеся з миром до свого батька».

18. Але Юда підійшов до Йосипа й каже: «Господарю мій, дозволь мені, слузі твоєму мовити слово тобі, мій володарю. Не гнівайся на мене, слугу твого, бо ти як фараон.

19. Мій володар запитав у своїх слуг: „Чи маєте ви батька або брата?”

20. І ми відповіли тобі, господарю: „Ми маємо старого батька й молодшого брата, ще дитину, що народився, коли вже батько був старий. А брат його помер. Отже, він один лишився у матері своєї, і батько так любить його”.

21. Тоді нам, своїм слугам, ти сказав: „Приведіть мені його і дайте подивитись на нього”.

22. Та ми відповіли тобі, мій володарю: „Хлопець не залишить свого батька. Якщо це станеться, то його батько помре”.

23. Ти ж нам, слугам своїм сказав: „Якщо ваш молодший брат не прийде з вами, то не купуватиме ви більше зерна в моїй країні”.

24. Прийшовши до слуги твого, нашого батька, ми розповіли йому все, що ти сказав.

25. І наш батько відповів: „Повертайтеся і придбайте трохи їжі для нас”.

26. Та ми сказали: „Ми не можемо йти туди. Якщо наш молодший брат буде з нами, тоді підемо, бо ми не зможемо побачити того чоловіка, аж доки нашого молодшого брата не буде з нами”.

27. І каже тоді твій слуга, мій батько, нам: „Ви знаєте, що дружина моя Рахиль народила мені двох синів.

28. Один мене покинув, і я сказав тоді: „Напевно, його розірвав на шматки дикий звір”. І більше я його не бачив.

29. Якщо й цього заберете від мене і з ним щось трапиться, то передасте моє сиве волосся в жалобі до могили”.

30. То як же я піду до слуги твого, мого батька, і хлопця не буде зі мною, адже від Веніамина життя його залежить.

31. Як батько побачить, що хлопця немає, він помре. Ми ж, слуги твої, спровадимо слугу твого, нашого батька, засмученого і старого в могилу.

32. Тоді я, слуга твій, взяв на себе відповідальність за хлопця. Я сказав: „Якщо я не приведу його назад до тебе, то буду винен перед батьком своїм усе своє життя”.

33. Тож зараз я благаю тебе, дозволь мені, слузі твоєму, залишитися рабом мого володаря замість хлопця. А він нехай іде разом зі своїми братами.

34. Бо як же я піду до свого батька, якщо хлопця не буде зі мною? Я боюся побачити страждання мого батька».