Буття 45 UMT

1. Тут Йосип не міг більше стриматися перед усіма, хто стояв коло нього, і закричав: «Відішліть усіх з очей моїх!» І нікого не лишалося коло нього, коли Йосип сказав своїм братам, хто він є.

2. Та він ридав так голосно, що єгиптяни почули, і всі домашні фараонові почули також.

3. Йосип сказав своїм братам: «Я — Йосип. Чи мій батько ще живий?» Та його брати не могли відповісти йому, бо вони стояли перед ним приголомшені.

4. Тоді сказав Йосип своїм братам: «Прошу, підійдіть до мене». І вони підійшли. А він вів далі: «Я ваш брат Йосип, якого ви продали до Єгипту.

5. Та не журіться й не коріть себе за те, що продали мене сюди. Бог послав мене поперед урятувати вам життя.

6. Бо ось уже два роки, як голод на землі. І ще п’ять років не будуть люди ні орати, ні врожаї збирати.

7. Та Бог послав мене поперед вас, щоб залишити вас на землі й зберегти ваші життя через велике визволення.

8. Отож не ви послали мене сюди, а Бог. Він поставив мене мов тим батьком фараонові, господарем у його домі і правителем усієї землі Єгипетської».

9. Поспішайте до мого батька й перекажіть йому: «Так каже твій син Йосип: „Бог зробив мене господарем усього Єгипту. Приходь до мене, не відкладай!

10. І житимеш ти в землі Ґошенській, і будеш коло мене: і ти, і діти твої, і твої внуки, й отари твої і стада, і все, що маєш.

11. І я дбатиму про тебе, щоб ні ти, ні твоя родина, ніхто з домашніх не терпіли злиднів, бо попереду ще п’ять голодних років.

12. Погляньте, ваші очі й очі брата мого Веніамина бачать: це мої уста промовляють до вас.

13. Тож перекажіть батькові моєму про ту славу, що я здобув у Єгипті і про все, що ви бачили. А тоді мерщій приведіть мого батька сюди”».

14. І тоді Йосип міцно обійняв свого брата Веніамина і заплакав. І Веніамин теж заплакав, обнявши Йосипа.

15. І розцілував тоді Йосип усіх своїх братів і плакав. Після того його брати розмовляли з ним.

16. Чутка про те, що прийшли брати Йосипові, дійшла до палацу фараона. І зраділи тоді фараон і його слуги.

17. І сказав фараон Йосипу: «Скажи братам своїм, щоб вони так зробили: нав’ючте своїх ослів і йдіть до землі Ханаанської.

18. Тоді заберіть свого батька і ваші родини й приходьте до мене. Я віддам вам кращі землі в Єгипті, і ви їстимете найкраще з того, що дає земля Єгипетська».

19. Накажи також: «Візьміть вози з Єгипту для ваших дітей та жінок і, забравши свого батька, приходьте.

20. Та не шкодуйте про речі, що залишаться, бо все найкраще, що є в Єгипетській землі, належатиме вам».

21. Ізраїлеві сини так і зробили. Йосип дав їм вози, як наказав фараон, і дав також харчів на дорогу.

22. Кожному з них він дав до того ж переміну одягу, а Веніамину дав триста зливок срібла і п’ять перемін одягу.

23. Батькові він послав таке: десять ослів, нав’ючених усяким єгипетським добром, а також десять ослиць, нав’ючених зерном, хлібом і харчами батькові на дорогу.

24. І відправив він своїх братів, і вони вирушили. Йосип їх напучував: «Глядіть не сперечайтеся в дорозі».

25. І вийшли вони з Єгипту і прийшли до свого батька Якова в землю Ханаанську.

26. Вони сказали йому: «Йосип іще живий і править він усією землею Єгипетською». Серце його отерпло, бо він не повірив їм.

27. Тоді вони переказали йому всі слова Йосипові, з якими той звертався до них. І побачив Яків ті вози, що Йосип прислав, аби забрати його. І дух Якова, їхнього батька, ожив.

28. Тоді Ізраїль мовив: «Досить! Мій син Йосип іще живий. Я піду й побачу його перед смертю своєю».