Буття 47 UTT

1. Йосиф прийшов і сповістив фараонові, промовляючи: Мій батько і мої брати, худоба і їхні воли, і всі їхні речі прибули з Ханаанської землі — і ось перебувають в землі Ґесем.

2. Він узяв п’ятьох чоловіків з-поміж своїх братів і поставив їх перед фараоном.

3. А фараон запитав братів Йосифа: Яке ваше заняття? Вони ж відповіли фараонові: Раби твої — пастухи овець, — і ми, і наші батьки.

4. Ми прибули, щоби жити на цій землі, — сказали вони фараонові, — бо немає пасовиськ для худоби твоїх рабів, оскільки в Ханаанській землі запанував голод. Тому тепер ми, твої раби, поселимося в землі Ґесем.

5. Хай живуть у землі Ґесем, — сказав фараон Йосифові, — а якщо знаєш, що є між ними здібні люди, постав їх відповідальними за мою худобу. Отож Яків та його сини прийшли в Єгипет, до Йосифа. І почув фараон — цар Єгипту. І фараон сказав Йосифові, промовляючи: Твій батько і твої брати прибули до тебе;

6. ось Єгипетський край перед тобою, — тож на найкращій землі посели свого батька і своїх братів.

7. Йосиф привів свого батька Якова і поставив його перед фараоном, і Яків поблагословив фараона.

8. Тоді фараон запитав Якова: Скільки років твого життя?

9. А Яків відповів фараонові: Років мого життя, які я прожив, — сто тридцять літ. Короткі та лихі були роки мого життя, не досягли віку життя моїх батьків, — тих літ, що вони прожили.

10. І, поблагословивши фараона, Яків вийшов від нього.

11. І поселив Йосиф батька та своїх братів, і дав їм володіння в Єгипетському краю, на найкращій землі — в землі Рамесси, — як і наказав фараон.

12. І виділяв Йосиф пшеницю батькові, своїм братам і всьому домові свого батька, — пшеницю відповідно до кількості осіб.

13. А по всій землі пшениці не було, бо настав дуже сильний голод. Була виснажена голодом і Єгипетська земля, і Ханаанська земля.

14. Йосиф зібрав усі гроші, що знайшлися в Єгипетській землі й у Ханаанській землі — за пшеницю, котру купували, і він виділяв їм зерно. А всі гроші Йосиф відніс до дому фараона.

15. І не стало грошей в Єгипетській землі й у Ханаанській землі. Тож прийшли всі єгиптяни до Йосифа, кажучи: Дай нам хліба! Навіщо нам вмирати перед тобою? Адже в нас закінчилися гроші.

16. А Йосиф їм сказав: Якщо не маєте грошей, то приженіть вашу худобу і даватиму вам хліб за вашу худобу.

17. І вони пригнали худобу до Йосифа, а Йосиф давав їм хліб за коней, за овець, за волів і за ослів. І того року він годував їх хлібом за всю їхню худобу.

18. І рік той закінчився. А наступного року вони прийшли до нього і сказали йому: Невже маємо загинути перед нашим паном? Якщо не залишилося грошей, маєтку і худоби для тебе, пане, то не залишається нам нічого перед нашим паном, хіба лише власне тіло та наша земля.

19. І щоб ми не померли перед тобою, і щоб не запустіла земля, — купи нас і нашу землю за хліб; і ми з нашою землею станемо рабами фараона. Дай насіння, щоб ми посіяли і жили, і не померли, — щоб не запустіла земля.

20. І скупив Йосиф усю Єгипетську землю для фараона, оскільки єгиптяни віддавали свою землю фараонові, бо голод опанував ними. І стала земля фараоновою власністю,

21. а народ перетворився в його рабів — від кінців границь Єгипту — до кінців.

22. Йосиф лише не купив землі жерців, бо її фараон подарував жерцям, а вони жили з допомоги, яку виділяв їм фараон. Через те вони не віддали своєї землі.

23. Тоді Йосиф сказав усім єгиптянам: Ось я сьогодні купив вас і вашу землю для фараона. Візьміть собі насіння, та й засівайте землю,

24. і дасть вона врожай; п’яту частину віддасте фараонові, а чотири частини будуть вам самим для засіву землі й для їжі — вам і всім, хто у ваших домах.

25. А вони відповіли: Ти нас врятував, ми знайшли ласку в нашого пана і будемо фараоновими рабами.

26. І Йосиф видав для них декрет щодо Єгипетської землі, — він діє аж до сьогодні: віддавати п’яту частину фараонові, — за винятком лише землі жерців, яка не перейшла у власність фараона.

27. Оселився Ізраїль у Єгипетському краю, на землі Ґесем, і успадкували її, і розмножилися, і стали дуже численними.

28. Яків прожив у Єгипетській землі сімнадцять років. І було днів Якова — віку його життя — сто сорок сім років.

29. Наблизився день смерті Ізраїля. Він покликав свого сина Йосифа, та й сказав йому: Якщо знайшов я ласку в тебе, поклади свою руку під моє стегно і вчини мені милість і правду: не поховаєте мене в Єгипті,

30. але буду лежати з моїми батьками! Ти забереш мене з Єгипту і поховаєш мене в їхній гробниці. А він відповів: Я зроблю за твоїми словами.

31. Яків же сказав: Поклянися мені! — І той поклявся йому. А Ізраїль поклонився схиляючись на кінець свого посоха.