Буття 48 UMT

1. Згодом Йосип дізнався, що його батько дуже захворів. Тоді Йосип узяв двох своїх синів Манассію та Ефраїма з собою.

2. Якову сказали: «Поглянь, твій син Йосип прийшов до тебе». І зібравши всі сили, Ізраїль підвівся в ліжку.

3. І Яків сказав Йосипу: «Бог Усемогутній явився мені в Лузі, що в землі Ханаанській, і благословив мене.

4. Він сказав мені: „Послухай, я дам тобі багато дітей, Я зроблю твою сім’ю чисельною, Я поведу від тебе низку родів, Я віддам цю землю твоїм нащадкам у вічне володіння”.

5. А зараз обидва твої сини, що народились у тебе в землі Єгипетській до того, як я прийшов до тебе в Єгипет, стануть моїми. Ефраїм і Манассія стануть моїми так само, як Рувим і Симеон.

6. А діти, що народяться в тебе після них, будуть твоїми. І матимуть вони свою частку землі разом з Ефраїмом та Манассією.

7. Коли я йшов з Паддан-Арама, на моє нещастя, по дорозі померла Рахиль в землі Ханаанській. Тоді залишалося зовсім недалеко до Ефрата. Я поховав її на шляху до Ефрата (тобто Віфлеєма)».

8. Побачивши Йосипових синів, Ізраїль спитав: «А це хто?»

9. І Йосип відповів батькові: «Це мої сини, яких Бог дарував мені тут». Яків сказав: «Будь ласка, підведи їх до мене, я благословлю їх».

10. Ізраїлеві очі вже були слабкі, бо він був старий, і погано бачив. Коли Йосип підвів своїх синів до нього, той обняв і поцілував їх.

11. Тоді сказав Ізраїль Йосипові: «Я вже й не сподівався побачити обличчя твоє, та бачиш, Бог дав мені побачити ще й нащадків твоїх».

12. Тоді Йосип відвів їх від Ізраїлевих колін і вклонився йому до землі.

13. Йосип поставив їх обох: Ефраїма по праву руку від себе, ліворуч від Ізраїлю, а Манассію по ліву руку від себе, праворуч від Ізраїлю — і підвів синів до нього.

14. Ізраїль простягнув свою правицю й поклав її Ефраїмові на голову (той був молодший). Тоді свою ліву руку — Манассії на голову, схрестивши руки, хоча Манассія був старший.

15 . І благословив Ізраїль Йосипа, мовивши: «Нехай Бог, якому поклонялися мої пращури Авраам та Ісаак, Бог, Який був пастирем мені усе життя і є дотепер, Ангел, що врятував мене від усіх незгод, благословить цих хлопців, щоб вони були названі ім’ям моїм і моїх пращурів, щоб зростали вони великим народом на землі».

17. Йосип був незадоволений, побачивши, що Ізраїль поклав свою правицю Ефраїмові на голову. То він узяв батькову руку, щоб перекласти її з голови Ефраїма на голову Манассії.

18. Він сказав батькові: «Не так, тату! Цей первісток. Поклади свою правицю йому на голову».

19. Але його батько відмовився це зробити, сказавши: «Я знаю, синку, знаю. Від нього також піде народ і він також буде великий. Та його молодший брат стане більший від нього, а нащадки його стануть чисельними народами».

20. Отже, того дня він благословив їх, кажучи: «Вашим іменем народ ізраїльський благословлятиме, кажучи: „Нехай Бог зробить тебе таким, як Ефраїм та Манассія”». І поставив він Ефраїма перед Манассією.

21. Тоді Ізраїль сказав Йосипові: «Ось я вже вмираю. Та Бог буде з тобою, Він приведе тебе назад на землю твоїх предків.

22. Я дарую тобі плече гори на перевагу перед братами твоїми. Я виборов цю землю в аморійців мечем та луком».