Буття 49 KUL

1. І прикликав Яков сини свої і каже:

2. Ой синове Якова! Скуптеся докупи, та послухайте, що скаже вам отець Ізраїль.

3. Ти, мій первенче, Рубене, сило моя перва! Ти й поважен, ти й потужен, всїх ти переважив,

4. Та филюєшся водою, задню пасти будеш; лїг бо на отецьке ложе, ложе ти зневажив, і зневажив і споганив батькову постелю!

5. Симеоне й ти Левію! Браттє ви між браттєм, та сестра знаряддє в зрадї кривдї стала.

6. Не ввійду я в вашу раду, поки й тху тихого, і до змови не пристану серцем чистим, чесним. Бо вони людей в завзяттї мучили, вбивали, в безумі свойму терзали навіть і скотину.

7. Проклинаю їх нелюдське дике їх завзяттє; їх в Ізраїлї розсїю, звергну у Якові.

8. Юда! Тебе возхвалить рідне браттє ревно, і вклонятись тобі будуть батька твого дїти.

9. Юда левчук голодний; ситим будеш, синку, і хижацтвом пійдеш в гору; левом опочинеш: Мов той лев заляжеш спати, страшен, як левиця; хто зосьмілиться збудити, сон його стрівожить?

10. В Юди не похитнеться берло між колїньми, докіль мир постане в людях, чаяннє в народах.

11. В виноградї він привяже знїжене ослятко, у найкращому, ослицї мазану дитину. У винї одежу виправ, платтє у червонім.

12. Од вина потуманїли ясні очі в його, од молока побілїли в його ситі зуби.

13. Зебулон седить над морем, судна знай вітає; його слуги пробувати будуть і в Сидонї.

14. Іссахар - осел костлявий між двома хлївами.

15. Бачить, що в землї родющій люба річ спочити; і на панщинї гне спину під тягар, працює.

16. Дан свій люд судити буде, рід свій в Якові.

17. Дан лежати на дорозї гадиною буде. Вкусить він коня за ногу, скине й їздеця він; навпаки впаде злякавшись, у сїдлї не всидить.

18. На твою вповаю поміч, Господе, мій Боже!

19. Гад - напре на його військо, він побє потужне.

20. Ассер у життї роскішнім їсти ме хлїб з туком, ласощі царські усїм він вистачати буде.

21. Нафталїй гіллє розкине пишним дубом.

22. Йосиф же, се вітка добра з дерева, що родить над криницею, да й стеле яблука по муру.

23. Нацїлялись в його з лука, стрелили, та лук свій

24. Він удержав у потузї. Руцї не послабли.

25. Всемогущий благодатно, синку, тебе кропить з неба гарними дощами, із землї годує.

26. Ті ж бо всї благословення, що дознав отець твій, взяли гору над горами, вічними холмами. Ой нехай же на голову всї Йосифові зійдуть і на тїмє осяйного князя між братами!

27. Бенямин, се в нас вовцюга, наситу не знає; вранцї - він жере поживу, в вечір - здобич дїлить.

28. Усе це дванайцятеро поколїнь Ізрайлевих, і се промовив до них отець і благословив їх кожного, по благословенню його благословив їх.

29. І заповідав їм, і каже їм: Я пригорнусь до народу мого. Поховайте мене з отцями моїми в печері, що на полї Ефроновому Гетієвому,

30. В печері, що на полї Макпелевому, що перед Мамрійщиною в Канаан землї, що купив Авраам у Ефрона Гетія у державу на гробовище.

31. Там поховано Авраама й Сарру, жону його; там поховано Ізаака й Ребеку, жену його, і там поховав я Лею.

32. Куплене поле й печера на йому в синів Гетових.

33. І переставши Яков чинити заповіт синам своїм, простягнув нозї свої на постелї і розлучивсь із душею, та й пригорнувсь до народу свого.