Буття 49 UMT

1. Тоді Яків покликав своїх синів і каже: «Збирайтеся навколо, і я розкажу вам, що станеться з вами в майбутньому.

2. Збирайтесь і слухайте, сини Якова. Слухайте Ізраїля, батька вашого».

3. «Рувиме, ти мій первісток, моя сила і перший доказ моєї зрілості. Вершина гідності й вершина могутності.

4. Але ти нестримний, як потік води, ти більш не матимеш переваги, бо вдерся до батькового ложа і зганьбив його».

5. «Симеон і Левій — брати. Їхні мечі — то зло насильства.

6. Нехай душа моя не входить до їхньої змови, а слава моя не пристає до їхнього гурту. Бо в гніві своєму вони вбивали людей і калічили волів заради втіхи своєї.

7. Прокляття гніву їхньому, бо він могутній, і люті їхній, бо вона несамовита. Я розпорошу їх серед народу Якова, розсію по всьому Ізраїлю».

8. «Юдо, брати твої славитимуть тебе. Ти переможеш своїх ворогів. Сини батька твого вклоняться тобі.

9. Юда немов те левеня. Сину мій, ти стоїш на здобичі своїй. Як лев, припав він до землі, лежить. Хто наважиться його потурбувати?

10. Скіпетр не зникне з руки його, ані знак влади не зникне з-під ніг його, аж доки не прийде Цар, і народи коритимуться Йому.

11. Він прив’язує свого осла до виноградної лози, до найкращої лози він припинає свого віслюка. Він пере свій одяг у вині, вбрання своє пере він у крові виноградних грон.

12. Очі його червоніші від вина, а зуби біліші від молока».

13. «Завулон житиме на морському березі, він буде гаванню для кораблів, а володіння його простягатимуться аж до Сидона».

14. «Іссаха́р — міцний осел, що розлігся між кошарами.

15. Побачивши, що те місце відпочинку гарне, і що земля добра, він згинає спину, щоб нести свій тягар, щоб стати рабом й виконувати підневільну працю».

16. «Дан судитиме людей своїх, одне з ізраїльських колін.

17. Дан буде мов та змія при дорозі, гадюкою при стежині, що кусає за ногу коня, і вершник падає навзнак.

18. О, Господи! Чекаю спасіння від Тебе!»

19. «Розбійники на Ґада нападуть, але п’ятами накивають».

20. «Багатим буде стіл Ашерів, він постачатиме страви царям».

21. «Нафталі, мов дикий олень, що має прекрасних оленяток».

22. «Йосип — родючості син, виноградна лоза над струмком, галуззя якої лізе на мур.

23. Йому багато завдавали гіркоти, багато хто стріляв у нього. І лучники ворогували з ним.

24. Але тугий і досі його лук, і руки його вправні руками Якового Могутнього, це іменем Пастиря, Твердині Ізраїлю.

25. Завдяки Богові батька твого, Який допоможе тобі, завдяки Всемогутньому, Який благословить тебе благословенням небес, що над нами, благословенням безодні, що під ногами, благословенням грудей і утроби.

26. Благословення твого батька більші від благословень довічних гір і щедрості споконвічних схилів. Вони зійдуть на Йосипа чоло, на брови віддаленого від братів своїх».

27. «Веніамин, мов той голодний вовк. Уранці пожирає здобич, а ввечері ділиться впольованим».

28. Ось усі дванадцять колін Ізраїлевих і те, що їм мовив їхній батько, коли благословляв їх, коли дав кожному своє благословення.

29. Він наказав їм таке: «Я скоро прилучуся до своїх рідних. Поховайте мене разом із моїми пращурами в печері, що на полі Ефрона-хиттита.

30. Поховайте мене в печері, що на полі Махпела поблизу Мамре в землі Ханаанській. Авраам купив те поле в Ефрона-хиттита, щоб мати місце для поховання.

31. Авраам і його дружина Сарра там поховані, там поховані Ісаак і його дружина Ревекка, там поховав я і Лею.

32. Те поле й та печера придбані у хиттитів».

33. Закінчивши наказ своїм синам, він випростався в ліжку, помер і прилучився до своїх рідних.