Буття 50 UMT

1. Йосип припав до обличчя свого батька, ридав над ним і цілував його.

2. І наказав тоді Йосип своїм слугам-лікарям забальзамувати батька, і лікарі його забальзамували.

3. На це в них пішло сорок днів, бо саме сорок днів необхідно для бальзамування. Єгиптяни сумували за ним сімдесят днів.

4. Коли час жалоби за ним пройшов, Йосип звернувся до фараонових домашніх зі словами: «Якщо я маю прихильність в очах ваших, то скажіть, будь ласка, фараонові:

5. „Мій батько змусив мене поклястися йому. Він сказав мені: „Послухай, я помираю. Поховай мене в тій печері, що я собі приготував у землі Ханаанській”. І зараз дозволь мені піти й поховати батька. А потім я повернусь”».

6. Фараон відповів: «Іди й ховай свого батька, оскільки він змусив тебе присягнутися йому».

7. І Йосип вирушив ховати свого батька. І всі фараонові слуги, старійшини його дому і всі старійшини землі Єгипетської пішли з ним.

8. А також цілий Йосипів дім, його брати і дім його батька. Лише діти, отари і стада залишилися в землі Ґошенській.

9. Колісниці та вершники також рушили з ними. То була дуже велика процесія.

10. І прийшовши до токовища Атад, що на тому боці Йордану, вони гірко й голосно ридали. Йосипова жалоба тривала сім днів.

11. Коли ж ханаанці, що жили поблизу, побачили ту скорботу на токовищі Атад, то мовили: «Як гірко Єгиптяни сумують!» І назвали вони те місце Авель-Мицраїм. Це по той бік ріки Йордан.

12. Отже, сини Якова зробили для нього те, що він їм наказав.

13. Сини перенесли його в землю Ханаанську й поховали в печері, що на полі Махпела поблизу Мамре. Авраам купив те поле як місце поховання у Ефрона-хиттита.

14. І поховавши батька, Йосип повернувся до Єгипту разом з братами своїми й усіма, хто ходив з ним ховати його батька.

15. Йосипові брати злякалися, що помер їхній батько. Вони сказали: «Може, Йосип усе ще ненавидить нас і хоче помститися за те зло, що ми заподіяли йому».

16. І послали вони сказати йому: «Перед смертю твій батько наказав:

17. „Перекажіть Йосипові ось що. Зараз прости братам своїм, будь ласка, провину їхню і гріх. Вони й справді вчинили зле з тобою”. Тож пробач, будь ласка, провину слуг Бога твого батька». І засумував Йосип від цього послання.

18. Тоді брати його також прийшли й упали перед ним і сказали: «Поглянь, ось ми, раби твої».

19. Та Йосип сказав їм: «Не бійтеся. Хіба ж я Бог, щоб карати вас? Ні, я не Бог.

20. Ви задумали зло проти мене, та Бог перетворив його на добро, щоб сталося те, що є сьогодні, щоб зберегти життя багатьом.

21. Отже, не бійтеся зараз. Я підтримуватиму вас і ваших дітей». Так він заспокоїв їх добрим словом.

22. І Йосип залишився з батьковим домом в Єгипті. І прожив він сто десять років.

23. Йосип діждався Ефраїмових дітей і внуків. І сини Макіра, Манассіїного сина, також сиділи на Йосипових колінах.

24. І сказав тоді Йосип братам своїм: «Я помираю. Та знаю, що Бог дбатиме про вас. Він виведе вас із цієї землі до землі, яку обіцяв Він Авраамові, Ісаакові та Якову».

25. І Йосип узяв з Ізраїлевих синів таку клятву: «Коли Бог прийде до вас, то ви заберете звідси мої кістки».

26. І помер Йосип, коли йому було сто десять років. Його забальзамували й поклали в труну в Єгипті.