Support Us

1. І згадав Бог Ноя, усіх звірів, усю худобу, усіх птахів і всіх плазунів, які були з ним у ковчезі, тож навів Бог вітер на землю, — і вода спинилася:

2. джерела безодні та загати небесні закрилися, і дощ перестав лити з неба.

3. Вода почала спадати й сходити із землі, — після ста п’ятдесяти днів почала спадати та зменшуватися вода.

4. А сьомого місяця, двадцять сьомого дня місяця ковчег сів на Араратських горах.

5. Вода ж, відступаючи, спадала до десятого місяця. А одинадцятого місяця, першого дня місяця, з’явилися вершини гір.

6. І сталося, що після сорока днів відчинив Ной віконце ковчега, яке зробив,

7. і випустив крука, щоби побачити, чи відступила вода. І вилетівши, той не повернувся, доки не висохла вода наповерхні землі.

8. А після нього він послав голубку, щоби побачити, чи зійшла вода з поверхні землі.

9. Та голубка, не знайшовши спочинку для своїх ніг, повернулася до нього, до ковчега, бо вода була на всій поверхні всієї землі; простягнувши свою руку, він узяв і впустив її до себе в ковчег.

10. Почекавши ще наступних сім днів, він знову послав голубку з ковчега;

11. під вечір голубка повернулася до нього, вона мала у своєму дзьобі оливкову галузку з листям. Тож дізнався Ной, що зійшла вода із землі.

12. І, почекавши ще інших сім днів, знову послав голубку, і вона вже більше до нього не повернулася.

13. І сталося на шістсот першому році життя Ноя, першого місяця, першого дня місяця: зійшла вода із землі. Тож розкрив Ной верх ковчега, якого зробив, і побачив, що зійшла вода з поверхні землі.

14. А другого місяця, двадцять сьомого дня місяця земля висохла.

15. І звернувся Господь Бог до Ноя, кажучи:

16. Вийдіть з ковчега: ти, твоя дружина, твої сини і дружини твоїх синів із тобою!

17. І всіх звірів, які з тобою, кожну істоту — від птахів аж до худоби, і всіх плазунів, які повзають по землі, — виведи із собою. Тож зростайте і розмножуйтеся на землі.

18. І вийшов Ной та його дружина, його сини та дружини його синів із ним,

19. і всі звірі, уся худоба, усякий птах і всякий плазун, який рухається по землі: за своїм родом вони вийшли з ковчега.

20. І збудував Ной жертовник Богові. Він узяв з усієї чистої худоби та з усіх чистих птахів і приніс всепалення на жертовнику.

21. І сприйняв Господь Бог приємний запах, і сказав Господь Бог, розкаявшись: Не буду більше проклинати землю через діла людей, бо розум людини пильно звернений до зла змолоду; тому більше не знищуватиму кожну живу істоту, так, як Я вчинив.

22. У всі дні землі сівба і жнива, холод і спека, літо і весна, день і ніч не припиняться.