Авакум 2 UBIO

1. Нехай я стою на сторожі своїй, і нехай на облозі я стану, і хай виглядаю, щоб бачити, що він буде казати мені, і що відповість на жалобу мою.

2. А Господь відповів та й сказав: Напиши це видіння і поясни на таблицях, щоб читач його легко читав.

3. Бо ще на умовлений час це видіння, і приспішає кінець, і не обмане. Якщо б протягнулось, чекай ти його, бо воно конче прийде, не спізниться.

4. Ось надута, не проста душа його в ньому, а праведний житиме вірою своєю.

5. І що ж, як зрадливе вино, так горда людина спокою не знає: він роззявлює пащу свою, як шеол, і не насичується, як та смерть, і всіх людей він до себе збирає, і всі народи до себе згромаджує.

6. Чи ж усі вони не складуть приповістки на нього та загадки насмішливої йому не прокажуть: Горе тому, хто для себе розмножує те, що не його! Аж доки це буде? Горе тому, хто чинить тяжкою заставу на себе!

7. Хіба нагло не встануть оті, хто тебе буде гризти, і збудяться ті, хто тебе попихає, і за здобич ти станеш для них?

8. За те, що ти грабував був багато народів, вся решта народів тебе пограбує за ту людську кров, і за насильство над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому.

9. Горе тому, хто неправедний зиск побирає для дому свого, щоб покласти гніздо своє на висоті, і тим із рук злого врятованим бути!

10. Нарадив ти сором для дому свого, щоб кінець учинити численним народам, і ти прогрішився за душу свою.

11. Бо камінь з стіни буде кликати, і йому відповість сволок із дерева.

12. Горе тому, хто кров’ю місто будує, хто беззаконням встановлює город!

13. Чи ж оце не від Господа Саваота, що народи трудяться для огню, і мучаться люди на марність?

14. Бо пізнанням Господньої слави наповнена буде земля, як море вода покриває.

15. Горе тому, хто свого ближнього напоює з келіху гніву свого, і поїть, щоб бачити сором його!

16. Ти наситишся ганьбою більше, як славою. Пий також ти, та показуй свій сором! На тебе обернеться келіх правиці Господньої, ганьба ж на славу твою!

17. Бо насилля твоє над Ліваном на тебе спаде, а грабунок худоби зламає тебе за кров людську, та за насилля над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому.

18. Який дасть пожиток бовван, що його вирізьбив творець його, і відлив, і вчитель неправди, що творець його мав охоту чинити богів цих німих?

19. Горе тому, хто дереву каже: Збудись, мовчазливому каменю: Зрушся! Чи він буде навчати? Ось він сріблом та золотом викладений, але жодного духу в ньому нема!

20. А Господь у Своїм храмі святім, мовчи перед обличчям Його, уся земле!