Авакум 3 KUL

1. Молитва пророка Аввакума, до сьпіву:

2. Господи, я почув вість од тебе й злякався. Господи! доверши твоє дїло посеред лїт (нашої недолї), посеред лїт обяви його, спогадай в гнїві про милосердє.

3. Колись прийшов був Бог від Теману, Сьвятий - від Паран-гори. Покрила небеса величність його й славою сповнив він землю.

4. Сяєво її, як сонце, сьвітило; од руки його проміннє, там утаєна його сила.

5. Перед ним ійшла зараза, поза ним - палючий вітер.

6. Ступив він - земля струсилась; глянув - і затремтїли народи; розпались гори вічні, первовічні узгірря позападались; дороги його - вічні.

7. Знаю я, як посумнїли були намети Етіопські, як затремтїли шатри Мадіямські.

8. А хиба ж на ріки не запалав був гаїв твій, Господи, на ріки - досада твоя, а на море - ярость твоя, коли ти, неначе всїв був на конї твої, й на колесницї рятуючі?

9. Ти напяв лука твого, як се клятьбою обіцяв був поколїнням; ти роздїляв води землї.

10. Вгледївши тебе, затрусились гори водні; води перестали плисти, безодня застогнала голосно й неначе зняла руки свої в гору.

11. Сонце й місяць з'упинились на свойму місцї перед сяєвом лїтаючих стріл твоїх, перед сьвітлом блискаючих списів твоїх.

12. У гнїві ступав єси по землї, в досадї розтоптував народи.

13. Ти виступив на рятунок твого народу, на підмогу помазанникові твойму. Ти сокрушив голову безбожного роду; обнажив його від підошви до верху.

14. Ти пробив його ж списами голови гетьманів його, коли вони примчались бурею, щоб мене розбити, й радувались, як той, що надїється, бідолаху в тайному місцї пожерти.

15. Ти ж, мов би кіньми своїми, прочинив нам дорогу через море, через безодню вод великих.

16. Почувши-згадавши про се, затрусилось внутро в менї; на вість про се задріжали губи в мене; біль дійшов аж до костей моїх, і захиталось місце підо мною; та менї треба бути спокійним в день нужди, коли наступить на мій нарід грабіжник його.

17. Та хоч би не цьвіла фиґовина, не родив виноградник, і оливина завяла; хоч би нива не дала хлїба, не стало овець в кошарі а товару в стайнях, -

18. То я й тодї буду веселий в Господї, й радуватись буду Богом спасення мого.

19. Бо Господь Бог - моя сила, він дасть менї сугакові ноги й виведе мене на високі гори.