Євреям 10 UTT

1. Адже Закон, маючи тінь майбутніх благ, а не сам образ речей, не може ніколи тими самими жертвами, які щороку постійно приносяться, зробити досконалими тих, які приходять.

2. Інакше вони перестали б приноситися, бо в тих, які здійснюють служіння і які раз очистилися, не було би більше жодного усвідомлення гріхів.

3. Але в них — щорічне нагадування про гріхи,

4. оскільки неможливо, щоб кров телят і козлів усувала гріхи.

5. Тому, входячи у світ, Він каже: Жертв і приношень Ти не схотів, але Ти підготував Мені тіло.

6. Всепалення і жертви за гріх Тобі не до вподоби.

7. Тоді Я сказав: Ось іду, — на початку книги написано про Мене, — щоб виконати, Боже, Твою волю.

8. Сказавши спочатку, що ні жертв, ні приношень, ні всепалень за гріхи, які приносяться, згідно із Законом, — не забажав Ти і не вподобав Собі,

9. а потім додав: Ось іду, щоб виконати волю Твою. Він скасовує перше, щоби поставити друге.

10. Згідно з цією волею ми освячені одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа.

11. І кожний священик стояв щоденно на служінні, аби багато разів приносити ті самі жертви, які ніколи не можуть усунути гріхів.

12. Він же, принісши один раз жертву за гріхи, назавжди сів праворуч Бога,

13. далі очікуючи, доки Його вороги не будуть покладені до підніжка Його ніг.

14. Адже одним принесенням Він назавжди вдосконалив тих, які освячуються.

15. Свідчить нам і Дух Святий, згідно зі сказаним:

16. Оце Завіт, який Я укладу з ними по тих днях, — говорить Господь, — дам Мої Закони в їхні серця і запишу їх у їхній розум,

17. і більше не згадаю їхніх гріхів та їхнього беззаконня!

18. А де є прощення їх, там вже немає приношення за гріх.

19. Тому, брати, маючи відвагу входити до святині через кров Ісуса —

20. новою і живою дорогою, яку Він відкрив нам через завісу, тобто через Своє тіло, —

21. і маючи Великого Священика в Божому домі,

22. приступаймо зі щирим серцем, у повноті віри, очистивши серця від недоброго сумління, обмивши тіла чистою водою.

23. Непохитно тримаймося визнання надії, адже вірний Той, Хто обіцяв.

24. Будьмо уважні один до одного, заохочуймо до любові та добрих діл;

25. не залишаймо своїх зібрань, як то деякі ввели у звичку, але заохочуймо один одного, і тим більше, чим більше бачите, що наближається день.

26. Адже коли ми добровільно грішимо після того, як одержали пізнання істини, то за гріхи немає більше жертви,

27. а є якесь страшне очікування суду і палаючого вогню, що має пожерти противників.

28. Як хто відрікся Закону Мойсея, той без милосердя гине при двох або трьох свідках.

29. Зважте, наскільки суворішого покарання заслужить той, хто потоптав Божого Сина, хто не пошанував крові Завіту, якою освятився, хто зневажив Духа благодаті?

30. Ми знаємо Того, Хто сказав: У Мене — помста, і Я відплачу, — [говорить Господь]. І знову: Господь судитиме Свій народ.

31. Страшно попасти в руки Живого Бога!

32. Тож згадуйте минулі дні, коли ви, просвітившись, витерпіли великий подвиг страждань:

33. або будучи виставленими на посміховисько та знущання, або ж як спільники тих, які опинилися в такому становищі.

34. Адже ви терпіли разом із в’язнями, з радістю приймали розграбування вашого майна, знаючи, що маєте для себе краще і вічне майно [на небі].

35. Тому не залишайте вашої відваги, оскільки вона варта великої нагороди.

36. Вам потрібна терпеливість, щоб виконати Божу волю і одержати обітницю.

37. Адже ще трохи, дуже недовго — і прийде Той, Хто йде, — і не забариться.

38. Праведний Мій житиме вірою, а коли відступить, то Моя душа не матиме вподобання в ньому.

39. Ми ж не з тих, які відступають на загибель, але з тих, які вірять для спасіння душі.