Євреям 9 UBIO
1. Мав же і перший заповіт постанови богослужби та світську святиню.
2. Була бо уряджена перша скинія, яка зветься святиня, а в ній був свічник, і стіл, і жертвенні хліби.
3. А за другою заслоною скинія, що зветься Святеє Святих.
4. Мала вона золоту кадильницю й ковчега заповіту, усюди обкутого золотом, а в нім золота посудина з манною, і розцвіле жезло Ааронове та таблиці заповіту.
5. А над ним херувими слави, що затінювали престола благодаті, про що говорити докладно тепер не потрібно.
6. При такому ж урядженні до першої скинії входили завжди священики, правлячи служби Богові,
7. а до другої раз на рік сам первосвященик, не без крови, яку він приносить за себе й за людські провини.
8. Святий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія.
9. Вона образ для часу теперішнього, за якого приносяться дари та жертви, що того не можуть вдосконалити, щодо сумління того, хто служить,
10. що тільки в потравах та в напоях, та в різних обмиваннях, в уставах тілесних, установлено їх аж до часу направи.
11. Але Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення,
12. і не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення.
13. Бо коли кров козлів та телят та попіл із ялівок, як покропить нечистих, освячує їх на очищення тіла,
14. скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому!
15. Тому Він Посередник Нового Заповіту, щоб через смерть, що була для відкуплення від переступів, учинених за першого заповіту, покликані прийняли обітницю вічного спадку.
16. Бо де заповіт, там має відбутися смерть заповітника,
17. заповіт бо важливий по мертвих, бо нічого не варт він, як живе заповітник.
18. Тому й перший заповіт освячений був не без крови:
19. Коли бо Мойсей сповістив був усі заповіді за Законом усьому народові, він узяв кров козлів та телят із водою й червоною вовною та з ісопом, та й покропив і саму оту книгу, і людей,
20. проказуючи: Це кров заповіту, що його наказав для вас Бог!
21. Так само і скинію, і ввесь посуд служебний покропив він кров’ю.
22. І майже все за Законом кров’ю очищується, а без пролиття крови не має відпущення.
23. Отож, треба було, щоб образи небесного очищалися цими, а небесне саме кращими від оцих жертвами.
24. Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з’явитись тепер перед Божим лицем за нас,
25. і не тому, щоб часто приносити в жертву Себе, як первосвященик увіходить у святиню кожнорічно із кров’ю чужою,
26. бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закладин світу, а тепер Він з’явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх.
27. І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд,
28. так і Христос один раз був у жертву принесений, щоб понести гріхи багатьох, і не в справі гріха другий раз з’явитися тим, хто чекає Його на спасіння.