Осія 13 UMT

1. Коліно Ефраїмове піднеслося в Ізраїлі, та всі поважали його. Коли Ефраїм говорив, усі тремтіли від жаху, та він себе гріхом зганьбив, поклоняючись Ваалу.

2. Нині вони ще більше грішать і виготовляють собі бовванів. Ремісники відливають статуї із срібла, згідно з їхнім умінням, а потім вони промовляють до них, приносять їм пожертви, і навіть цілують їх.

3. Ось чому вони, мов той туман, мов роса, що зникають рано-вранці, немов полова, що звіюється з току, мов дим, що здіймається з димаря.

4. Я, Господь, був Богом твоїм відтоді, як жив ти в Єгипті. Ти не знав богів інших, крім Мене, не було в тебе спасителя, крім Мене.

5. Я знав тебе в пустелі, в засушливому краї.

6. Коли Я годував їх, у них було досхочу їжі. Коли вони наїлися, стали зухвалими, тому й забули Мене.

7. Тому ж Я буду з ними, мов лев, мов леопард, який заліг при шляху, готуючись до нападу.

8. Я на них кинусь, як ведмедиця, в якої вкрали ведмежат, та роздеру їхні груди. Я пожеру їх, немов лев, або який інший дикий звір, що на шматки жертву свою роздирає.

9. Ізраїлю, Я тебе зруйную, бо ти проти Мене, проти Того, Хто прийшов тобі на допомогу.

10. Де ж тоді твій цар? Де той, хто принесе порятунок усім містам твоїм? І де твої судді, яких ти прохав: «Дайте мені царя й вельмож!»

11. Я дав тобі царя у гніві Моїм, і Я забрав його в люті Моїй.

12. Злочин Ефраїма записаний, гріх його закарбований, його не приховати.

13. Настали перейми, народження вказують час. Але дитя ще нерозумне: як час прийшов, воно не вийшло з лона.

14. Я викуплю їх із Шеолу! Звільню від смерті їх! Де покарання, смерте? Спустошення де, Шеоле? Не бачу приводу для співчуття.

15. Бо Ефраїм сильніший серед братів його, але східний вітер, вітер Господа летить, здіймається з пустелі. Тож всохне його джерело, стане сухим його ключ. Вітер забере (пограбує) весь скарб, все пограбує, що цінність має.

16. Самарія винна, бо повстала вона проти Бога свого. Ізраїльтяни від меча поляжуть, малечу їх розчавлять, а їхнім вагітним жінкам порозтинають черева.