Осія 2 UMT

1. Скажіть братам своїм: «Ви — народ Мій» і сестрам своїм: «Ви — любі мої».

2. «Звинувачуйте матір вашу, бо вона не дружина Мені більше, а Я більше не чоловік їй! Але вона мусить припинити розпусту і позбутися коханців з-поміж грудей її.

3. А якщо вона не припинить, то Я роздягну її й виставлю голу, як у той день, коли народилася вона. Я перетворю її на пустку, зроблю її, мов суха земля, і спрагою вб’ю її.

4. Я не змилосерджуся над дітьми її, бо вони діти розпусти.

5. Бо мати їхня повією була, та ганьбою вкрила себе! Вона казала: „Піду я за коханцями своїми, хто дає мені хліб і воду, вовну і льон, олію й напої”.

6. Тож перекрию шляхи її непролазними тернами й зведу мур навколо неї, щоб не знайшла вона не своїх стежок.

7. Хоча вона й женеться за своїми коханцями, та не дожене, хоч вона й шукає їх, та не знайде. Тоді вона промовить: „Повернусь я до свого першого чоловіка (Господа), бо тоді було мені ліпше, ніж зараз”.

8. Але вона не знала, що то Я давав їй зерно, молоде вино й олію. Я примножував для неї срібло й золото, з яких вони поробили бовванів Ваала.

9. Тож повернусь Я і заберу геть зерно в жнива, і Моє молоде вино, як буде готове. І заберу Я вовну й льон, який дав, щоб вона прикрила голизну свою.

10. А тепер виставлю Я весь сором її перед очима коханців її. Жоден не зможе врятувати її від влади Моєї.

11. Я припиню її веселі свята, відзначення нового місяця, суботи, всі врочистості.

12. Я спустошу лози її та смоковниці, про які вона казала: „Це подарунки, що їх мені давали мої коханці”. Я оберну їх на ліс, і звірі дикі пожеруть їх».

13. «Я покараю її за всі ті дні, що вона спалювала запашне куріння, поклоняючись лжебогам, коли, прикрасивши себе каблучками та оздобами, вона ходила за коханцями своїми, а Мене забула, — каже Господь. —

14. Тому Я заманю її, заведу в пустелю і там говоритиму до її серця.

15. Розіб’ю там для неї виноградники, і стане долина Ахор дверима надії. І вона відповість Мені там, як відповідала, коли була молода, коли виходила з землі Єгипетської».

16. Господь говорить: «Того дня ти зватимеш мене: „Мій чоловік”, — і більше не зватимеш мене „Володар мій”.

17. Я зітру з уст їхніх імена ваалів, і ніколи більше не згадають їхнього імені.

18. Укладу Я тоді Угоду для них з дикими звірями й небесними птахами, і з плазунами земними. Я лук і меч, і зброю знищу, зітру їх з лиця землі. Так Я зроблю, щоб вони лежали в мирі.

19. Навічно Я тебе візьму за Себе, згідно з праведністю й справедливістю, у відданості й милосерді.

20. І візьму Я тебе за себе з вірністю, і ти істинно пізнаєш Господа».

21. Господь говорить: «Того дня Я говоритиму небесам, та вони відповідатимуть землі проливним дощем.

22. Земля ж дасть життя збіжжю і молодому вину, й олії прегарній, і вони відгукнуться Єзреелові.

23. І посаджу Я Ізраїль у цій землі для Себе. Я змилосерджуся над Ло-Ругамою й Ло-Аммові скажу: „Ти — Мій народ”, а Він відповість: „А Ти — мій Бог”».