Ісая 14 KUL

1. Близько час його, й не загаяться днї його; бо Господь на Якова знов гляне ласкаво, знов приверне любов свою до Ізраїля; й оселить їх на землї їх рідній; прилучаться до них чужоземцї, й пристануть до Яковового дому.

2. І візьмуть їх народи й приведуть на їх місце, а Ізраїль присвоїть їх собі на землї Господнїй за рабів і рабинь, і поневолить тих, що його в неволю були забрали, й буде він утискати тих, що його тиснули.

3. І станесь тодї: як Господь тебе визволить від смутку твого й від страху й тяжкої неволї, що на тобі тяготїла,

4. То висьпіваєш у піснї побіду над царем Вавилонським і промовиш: Ось, не стало мучителя - скінчився грабіж!

5. Поломав Господь палицю в безбожних, скипетр у тиранів,

6. Що побивав люто народи ударами без'упинними, панував над племенами в гнїві, докучав без міри,

7. Всї краї тепер оддихають в спокою, з радощів сьпівають;

8. Веселяться й кипариси та й кедри Ливанські: Від коли ти заснув, нас вже не рубають!

9. Глибінь пекольна зворушилась задля тебе, щоб стрічати тебе при ввіходї твоїм; всїх велетнїв побудила, всїх князїв землї; із престолів повставати всїм царям звелїла;

10. А всї вони гуртом до тебе промовлять: Так і ти, як ми, зробився вбогим слабосилком?!

11. Гордощі твої й життє твоє шумне в пекло провалились; під тебе стеляться черви, й черви накривалом тобі!

12. Як же се ти впав із неба, досьвітная зоре? Ти розбився об землю, що топтав народи!

13. Ти ж говорив в серцї свойму: Взійду аж на небо, над Божими зорями престол мій поставлю, й засяду на горі між богами, на краю півночі;

14. Взійду на висоти хмарні, рівнею тому зроблюсь, що Всевишнїм зветься.

15. А тепер ти попав в пекло, - в глибінь преисподню.

16. Хто тепер тебе бачить, придивляєсь зблизька: Чи се ж той - мовляв - що хитав землею, та трусив царствами?

17. Що в пустиню обернув сьвіт, його міста побурив, полонянам не давав вертатись в домівку?

18. Всї царі в народів, всї спочивають, кожен в честї у своїй домівцї;

19. Ти ж покинутий за гробовищем, як пуста галузка, мов одежа вбитих, мечем посїчених, що їх вкидають у вапяні ями, - ти, мов те падло, що його топчуть,

20. Не будеш із ними в могилї; ти бо спустошив землю твою, вбивав народ твій: о, по віки не спогадаєсь рід лиходїїв!

21. Готуйте різанину синам його за беззаконностї батька їх, щоб не піднялись і не заволодїли землею, та не сповнили сьвіт ворожнечею.

22. Так, встану на них - говорить Господь Саваот - і вигублю імя Вавилону до нащадку - й сина й внука, говорить Господь.

23. І вчиню його пробутком їжа та болотом, і вимету його мітлою, витираючою до чистого, говорить Господь Саваот.

24. Клянучись, говорить Господь сил: Як я задумав, так воно й буде; як я призначив, так і станеться,

25. Щоб стерти Ассирийця в землї моїй й розтоптати його на горах моїх; а тодї спаде з них ярмо його, й здійметься тягар із плечей в їх.

26. Так призначено, так постановлено про всї (поганські) землї, а се рука, простягнута на всї ті народи;

27. Бо се призначив Господь сил, і хто зможе те відмінити? рука його простягнута, - хто її відверне?

28. В роцї ж, коли вмер царь Ахаз, було ось таке пророче слово:

29. Не радуйся, земле Филистійська, що поломана палиця, побивавша тебе; бо з кореня змиїного вийде гаспид, а плодом із його буде лїтаючий дракон.

30. А тодї бідні стануть насичені, а злиденні безпечно будуть спочивати; твій же корінь уморю голодом, а й нащадок у тебе вигублю.

31. Ридайте ж, ворота, вий голосно, місто! Розпадешся ти, земле Филистійська; ось бо - від півночі ковпіт димом надходить, а нема втомленого в їх полках.

32. І що ж тодї скажуть вістники народу? Ось те, - що Господь утвердив Сиона, що в йому знайдуть захист убогі з народу його.