Ісая 14 UMT

1. Господь явить милосердя до Якова і знову вибере народ Ізраїлю, поселить його на власній землі. До нього приєднаються інші народи, і ввіллються в рід Якова.

2. Ці народи приведуть народ Ізраїлю на рідні землі, а Ізраїль зробить їх своїми рабами й рабинями на Господній землі, Ізраїль захопить своїх колишніх поневолювачів і правитиме своїми гнобителями.

3. Коли Господь дасть тобі звільнення від болю, від клопотів, від тяжкої підневільної праці, яку ти мусив виконувати.

4. Тоді Ізраїль заспіває переможну пісню про царя вавилонського: «Погляньте, чим скінчив жорстокий цар, як припинилось гноблення!

5. Господь потрощив жезл поганця, берло правителів зламав,

6. яким народи карав той цар у гніві, що вибухав невпинно, народами у гніві правив, їх переслідував весь час.

7. Тепер уся країна заспокоїлась, затихла, народ співати починає.

8. І навіть кипариси та ливанські кедри радіють, що тебе немає. Вони шумлять: „Відтоді, як загинув ти, ніхто вже не рубає наше віття”.

9. Шеол у захваті тебе зустріне, як тільки-но зійдеш униз. Він марища померлих збудить, усіх правителів землі. Усіх царів, що правили народами колись, він змусить підвестися з трону.

10. Вони всі відгукнуться і промовлять: „Ти теж знесилився, як ми, ти став таким, як ми!”

11. Твоя гординя у Шеол спустилась під звуки арф тужливі. Черва, звиваючись, тобі за постіль править, тебе прикриють зверху черв’яки.

12. О вранішня яскрава зірко, як низько ти з небес упав. Тебе зрубали при землі, ти горілиць простягся.

13. Собі казав ти: „Я у небеса зійду, престол свій вознесу я вище зірок Божих. Я сяду на Святій горі, де боги зустрічаються, аж на верхівці Зафон-гори.

14. Я вознесусь над хмарами, мов Бог Всевишній”.

15. Але тебе жбурнули у Шеол — в найдальші пекла закутки.

16. Хто тебе бачитиме, очам своїм нізащо не повірить. Вони подумає про це і скажуть: „Хіба це той, хто землю потрясав, і хто наводив жах на царства?

17. Невже це той, хто світ увесь пустелею зробив, хто зруйнував міста, не відпускав на рідну землю полонених?”

18. Усі царі народів поховані у славі й шані, покоїться в своїй могилі кожен цар.

19. Тебе лиш викинули із могили, мов зайву гілку відрубали. Тебе накрили саваном, як тих, хто від меча поліг, кого в кам’яну яму опускають, як стоптаного копитами на полі бою.

20. Ти з ними не з’єднаєшся в могилі, тому що власну ти країну загубив, народ свій власний ти на смерть прирік. Нехай те плем’я лиходіїв ніколи не згадають більше.

21. Готуй різню його синам за батька їхнього провини. Вони вже правити не будуть на землі, свої міста по світу не зведуть».

22. «Я встану на боротьбу з ними», — сказав Всемогутній Господь. «Я повстану на Вавилон, покладу край його та його нащадків славі, — говорить Господь. —

23. Я зроблю його осідком дикобразів, перетворю його на болото. Я змету Вавилон мітлою розрухи». Так сказав Всемогутній Господь.

24. Господь Всемогутній дав клятву: «Неодмінно все збудеться так, як Я замислив. Все здійсниться так, як Я задумав.

25. Я вигублю Ассирію в Моїй країні, Я розтопчу її на Моїй горі. Я зніму з Юдеї ассирійське ярмо, спаде цей тягар з їхніх плечей.

26. Ось що задумано для всієї землі, а ось та Рука, що простерта над усіма народами».

27. Коли Господь Всемогутній задумав щось, хто може його спинити? Коли Господня рука занесена для покарання, хто може її відвести?

28. Це послання надійшло в рік смерті царя Агаза:

29. Не радійте, филистимляни, що жезл, яким вас карали, зламано. Бо зі зміїного роду виповзе ще отрутніша гадюка, а її нащадок буде змієм крилатим.

30. Найбідніші будуть ситими, а нужденні спочинуть у безпеці. Але ваше коріння Я виморю голодом, а тих, хто виживе, доб’ю.

31. Ридайте, брами! Плач, о місто! Лякайтеся, усі филистимляни! Дивіться, з півночі повзе навала димна, нема відсталих у вояцьких лавах.

32. Що відповісти посланцям народу? Господь безпечним встановив Сіон, безпечний буде там Його бідак.