Ісая 16 UMT

1. Пошліть ягня правителю землі із Сели через край пустельний на гору дочки Сіону.

2. Дочки Моава на переправі Арнона, товктимуться, мов перелітна зграя, немов пташата, викинуті із гнізда.

3. Вони говорять: «Дай пораду, рішення прийми! У полуденну спеку дай нам тінь, мов уночі». Сховай зневажених, не вишли втікачів у заслання!

4. Дозволь з Моава викинутим поселитись з вами. Нехай сховаються тут від свого руйнівника! Коли припиниться грабіжництво в Моаві, коли не стане вже розрухи, коли вже зникнуть ті, хто землю плюндрує.

5. Тоді зведуть любовно й віддано престол, і возсідатиме на ньому праведник в Давидовім наметі, судитиме й шукати справедливість буде, до правди вправний.

6. Ми чули, що народ Моава надзвичайно гордий у своїй писі, своєму гонорі й сваволі. Вони мають довгі язики й нахваляються марно.

7. Тож хай Моав тужить, хай кожен оплакує Моав. Хай побиваються, прибиті горем, за пирогами з родзинками з Кір-Гарешета.

8. Ні виноградники Хешбона, ні лози Сівми рости не можуть. Володарі народів їх зрубали, а вони розкинулися аж до міста Язера. Вони в пустелі виросли, а їхні пагони без перешкоди потяглися і перетнули море.

9. Тому і я, як жителі Язера, оплакувати буду виноградник Сівми. Сльозами я заллю Хешбон та Елеале. Не милуватимуся вже дозрілими плодами, бо на сади, в поля прийшла війна.

10. Не чуть пісень, ні вигуків веселих у полях родючих. Ніхто не чавить молоде вино в давильні. Замовкнути звелів я збирачам врожаю.

11. Тому і тужить серце за Моавом, наче арфа, за Кір-Харесетом сумую я.

12. Коли з Моава люди прийдуть поклонитись, притомлені, піднімуться туди, де шану віддають, коли дістануться до місць святих, щоби молитись, не в змозі будуть слово вимовить вони.

13. Таким було слово Господа про Моав у минулому.

14. А тепер Господь говорить ось що: «Через три роки, мов роки найманого робітника, потьмариться слава Моава, хоч і велелюдна ця країна. Але залишиться небагато людей, слабких людей».