Ісая 21 UMT

1. Ось послання про Приморську пустелю: Щось насувається з пустелі, з землі страшної, немов піщана буря все змітає в Неґеві.

2. Мені було страшне видіння: Я бачив тих, хто зраджує і продає тебе, і тих, хто загрібає твоє багатство. Еламе, піднімися й відсіч дай, їх оточи й розбий, Мидіє! Я покладу кінець твоїм тяжким зітханням.

3. Тому і обважніло тіло моє болем. Мов породіллю корчить мене біль. Ятрить мене усе, що я почув, жахає все, що я побачив.

4. Гучно б’ється серце, і жах мене проймає, приємний вечір переріс у страхітливу ніч.

5. Поставте стіл, розстеляйте скатертину, їжте й пийте. Воєначальники, вставайте! Промасліть, приготуйте всі щити до бою.

6. Бо мій Володар каже: «Піди й постав сторожу в місті, нехай тобі доповідає про все, що бачить.

7. Коли побачить колісниці й вершників попарно, чи на ослах, чи на верблюдах, нехай гарненько пильнує».

8. І закричав спостерігач: «Володарю! Щоденно я на вежі стежу. Щоночі я стою на варті.

9. Поглянь, ось наближається людина в колісниці, запряженій двійкою коней». А потім знову закричав: «Вавилон пав, пав! Розкидано бовванів по всій землі».

10. Мій народ був битий, мов на току зерно. Я кажу те, що чув від Господа Всемогутнього, що Бог Ізраїлю мені сказав.

11. Ось послання про Думу: Гукає хтось мені з Сеїра: «Стороже, скільки ночі ще зосталось? Чи далеко ще до ранку?»

12. І варта їм відповідає: «Приходить ранок, але й ніч приходить». Якщо ви хочете спитати, то поверніться знову і спитайте.

13. Ось послання про Аравію: Деданський караван заночує в оазах аравійських.

14. Несіть води, щоб напувати спраглих, ви, мешканці країни Теми, зустріньте втікачів і хлібом, й сіллю.

15. Вони втекли від неминучого меча, від лука тятиви пругкої, від битви запеклої.

16. Ось що сказав мені мій Володар: «За один рік (як наймит його рахує), слава Кедара пощезне.

17. Уціліє зовсім мало лучників, а воїнів Кедара — іще менше». Так сказав Господь, Бог Ізраїлю.