Ісая 24 KUL

1. Оце попустошить Господь землю, й вчинить її неплідною; змінить вигляд її й розсїє все, що живе на нїй.

2. А що буде з народом, те саме й з сьвященником; що буде слузї, те й панові його; що служебцї, те й панї її; що з купуючим, те й з тим, хто продає; що довжникові, те й тому, хто дає позичку; що з лихварем, те й з даючим лихву.

3. Земля опустїє до щаду, й мов би злуплена буде; бо Господь вирік се слово.

4. Засумує, заниє; поникне, помарнїє куля земна; поникнуть і ті, що з висока позирали на людей на землї.

5. Бо земля вся зледащіла під живучими на нїй, вони бо переступили закони; змінили устави; зломали вічний заповіт.

6. Тим то пожере прокляттє землю, й живучі на нїй відберуть кару; за те попалені осадники землї, й не багато зостанесь людей.

7. Заплакали соком грона, захоріла винна лоза, зітхає кожне серце, - перед тим веселе.

8. Перестали веселощі з бубнами, замовкли радісні клики, занїміли гуслі;

9. Вже вина не пють із сьпівом; гіркий напиток усїм, що його пють.

10. Поруйнований запустїлий город, будинки замкнені стоять, нї-як входити.

11. Плачуть за вином по улицях; радощі замеркли, прогнані всї веселощі з землї.

12. В городах пустки зістались, ворота повалились.

13. А на землї буде з народами те саме, що буває, коли пообтрушують оливки, виноград обріжуть, та покінчать збірку.

14. (тільки праведні) Тілько вони піднесуть свій голос, возрадуються задля величностї Господньої, голосно викликати муть із того моря.

15. Ой шануйте ж на востоцї Господа, по островах морських (хвалїть) імя Господа, Бога Ізрайлевого.

16. Від найдалшого краю землї чуєм пісню: "Слава Праведному!" Я ж промовив: "Нуждо моя, нуждо моя! о горе моє! Лиходїї коять лихо, й коять лихо лиходїї по лиходїйськи."

17. Страх на тебе й яма й сїло, чоловіче земний.

18. Хто бо від страху втече, почувши крик страху, той впаде у яму, а хто вилїзе з ями, попадеться в сїло; бо всї спусти на небі відчинені будуть, і земля буде трусом труситись в основах.

19. Земля розступиться, земля розсядеться, земля, знай, труситися буде.

20. І хитати меться, наче пяний, гойдати меться, неначе колиска, бо беззаконностї її обтяжують її; упаде вона, та й не підведеться.

21. І навідає тодї Господь військо надземне в висотах, і царів земних унизу.

22. І збере їх до купи, як вязнї, у яму, та й зачинить їх разом у темницї, й по довгому часї будуть все ще кари терпіти.

23. І засоромиться місяць тодї, застидаєсь сонце, коли Господь сил воцариться в Сионї й в Ерусалимі, й перед старцями в славі засияє.