Ісая 26 KUL

1. В той день буде в землї Юдиній ся пісня сьпіватись: Місто кріпке в нас; він спасеннє дав нам замість мурів і валів.

2. Відчиняйте ворота, нехай ввійде народ праведний, що любить правду.

3. Твердого духом хорониш ти в повному впокої, за те, що він на тебе вповає.

4. Вповайте ж на Господа повіки, бо Господь Бог - се твердиня вічна.

5. Він поскидав тих, що згорда високо неслися, - той високий город; скинув його, поверг його, скинув у порох.

6. Топче його нога, ноги вбогого, стопи нуждарів.

7. Путь праведного рівна; ти вирівнуєш стежку праведному.

8. (стоячи) На стежцї судів твоїх, Господи, ми вповали на тебе; до твого імени й памяті про тебе змагала душа наша.

9. Душею моєю взлїтав я поночі до тебе, й духом у внутрі моєму буду шукати тебе з досьвітнього ранку; коли бо присуди твої дїються на землї, тодї живущі на сьвітї навчаються справедливостї.

10. Як безбожний буде помилуваний, - не навчиться справедливостї; він коїти ме лихо в землї праведних, та й не буде оглядатись на Господню велич.

11. Господи! ти знімав правицю твою високо, та вони не бачили її; нехай же побачать і засоромляться ненавидники люду твого; огонь твій нехай пожере ворогів твоїх.

12. Господи! ти даруєш мир; бо ж усї справи наші ти нам устроюєш.

13. Господи, Боже наш! над нами крім тебе панували володарі другі; та ми задля тебе одного імя твоє шануєм.

14. Мертві вже не ожиють; велетнї не встануть, бо ти навідався й вигубив їх, та затратив всю память про них.

15. Ти намножив люд, Господи, велико намножив; ти прославив себе, розширив гряницї землї.

16. Господи! він же тілько в нуждї шукав тебе; виливав тихі молитви, коли кари твої спадали на його.

17. Мов та вагітна, як прийде час їй родити, мучиться, кричить у болях, оттак бували й ми перед тобою.

18. І ми бували вагітні, мучились, - та родили хиба вітер; спасення-добра не приспорили землї, й невірні осадники землї не попадали.

19. Та мерцї твої ожиють, устануть мертві тїла! Оживайте ж, веселїтесь, що в порох лягли; бо роса в тебе, - роса, що живить травицю, й земля викине померших.

20. Ійди ж, народе мій, ввійди в свої хатини; зачини за собою двері, сховайся на часинку, докіль гнїв перейде;

21. Ось бо, Господь вийде з пробутку свого покарати земнородних за їх беззаконство; й земля видасть із себе кров, що повсисала; не таїти ме вже своїх убитих.