Ісая 29 UMT

1. Ось що Бог говорить: «Горе Аріелу, місту, де Давид отаборився. Рік за роком там череда численних свят тривала.

2. Тоді на Аріел накликав Я біду, наповнив місто сльозами й жалобою, і вівтарем для мене став Аріел.

3. Я отаборився навколо тебе й оточив місто укріпленнями з усіх боків, звів повсюди штурмові башти.

4. Ти був до землі пригнутий, промовляв із землі, просив пощади з пороху. Твій голос, мов голос привида, з землі долинав, твій шепіт долітав з порохняви.

5 6. Були стерті на порох твої численні вороги, жорстоке військо відлетіло, немов полова. І зненацька Господь встає Всемогутній з громом і гуркотом, і землетрусом, і бурями, й сильним вітром, і вогнем нищівним.

7. Усі численні народи, що пішли в бій на Аріел, усі, хто обложив тебе й твої укріплення, щоб туди потрапити, здавалися маревом, страшним видінням нічним.

8. Як голодний снить про їжу, а прокидається все одно неситий, як спраглий тягнеться у сні до джерела з водою, а вранці відчуває спрагу і знесилення, таке ж довелося пережити й тим народам, що йшли війною проти гори Сіон. Ніхто з них не отримає те, що хоче».

9. Оглушіть себе й глухими будьте, засліпіть себе й сліпими будьте, п’янійте, та не від вина, хай ноги заплітаються, хоча ви пива й не ковтали.

10. Бо то Господь на вас навіяв сон. То Він примусив вас глибоким сном заснути. Пророки, вам Він очі затулив, провидці, затьмарив Він голови ваші.

11. Передбачення ці стали для вас книгою з нерозрізаними сторінками, змісту якої ви ще не знаєте. Якщо дати таку книгу людині, що вміє читати, і сказати: «Прочитай, що там написано», — той відповість: «Не можу, бо сторінки нерозрізані».

12. Або якщо дати цю книгу тому, хто не вміє читати, й попросити: «Прочитай!» — у відповідь почуєте: «Я не вмію читати».

13. Мій Володар говорить: «Цей народ на лиш словах стверджує, що він зі Мною, тільки устами промовляє, що вшановує Мене, а серцем далекий від Мене і шанує Мене тільки тому, що так годиться.

14. Тому Я знову дивуватиму цей народ неймовірними, вражаючими дивами. І мудреці перестануть щось розуміти, зникне їхня мудрість».

15. Горе тим, хто намагається щось дуже глибоко приховати від Господа або втаємничити свої плани. Горе тим, хто творить зло у темряві й при цьому примовляє: «Хто нас бачить? Хто про нас знає?»

16. Недалекоглядні! Ви вважаєте, що глина те саме, що й гончар. Хіба може річ сказати тому, хто її створив: «Не він мене зробив!» Хіба може виліплений горщик відізватися про свого творця: «Він нічого не розуміє?»

17. Чи справді Ливан незабаром стане садом, а Кармел розростеться, наче ліс?

18. Тоді глухий почує слова книги. Після мороку й темряви очі сліпого прозріють.

19. Бідні знову возрадуються Господу, а найнужденніші знайдуть своє щастя у Святого Ізраїлю.

20. Це станеться тому, що зникнуть жорстокі, пропадуть зарозумілі, не стане більше всіх тих, хто тче лихі наміри.

21. Зникнуть ті, хто обмовляє людей, хто розставляє пастки при розслідуванні в суді, хто оббріхує невинного, щоб несправедливо звинуватити його.

22. Тому Господь, який звільнив Авраама, ось що говорить роду Якова: «Народ Якова не буде більше посоромлений, ніколи не збліднуть їхні обличчя від сорому.

23. Коли вони побачать усіх своїх дітей, створених Мною, вони шануватимуть Моє святе ім’я. Вони шануватимуть Якова Святого й благоговітимуть перед Богом Ізраїлю.

24. А ті, хто вперто не корився, зрозуміють гріхи свої й приймуть Мої настанови».