Ісая 33 UMT

1. Горе тобі, руйнівнику, якого спустошення не зачепило! Горе тобі, зраднику, якого ніхто не зрадив.: Коли ви закінчите спустошувати, вас самих знищать. Коли ви кінчите зраджувати, вас зрадять. Тоді всі почнуть благати Бога:

2. «О, Господи, яви нам доброту Свою, бо ми чекаємо на Тебе! Дай сили нам щоранку! Будь порятунком у нелегкий час!

3. Втекли народи, бо могутній голос Твій їх налякав, розбіглись навкруги, як тільки Ти піднявся».

4. Вашу здобич зберуть, як коників збирають, як сарана налітає на поживу, так неї накинуться.

5. Господь — величний і живе Він на висоті. Він сповнює Сіон справедливістю і добротою.

6. Він принесе тобі процвітання. Він збагатить тебе спасінням, мудрістю і знаннями. Шанувати Господа — ось той скарб, який Він дарує.

7. Послухай, як гірко плачуть на вулицях сміливці. Посланці миру й спокою тяжко ридають.

8. Дороги опустіли, ніхто не подорожує шляхами. Укладену Угоду порушили, свідкам не вірять, нікого не поважають.

9. Земля у жалобі страждає і слабне. Ливан присоромлений гине. Долина Шарон схожа на пустелю, в Башані й Кармелі облетіло листя.

10. Господь говорить: «Тепер Я піднімусь, тепер Я випростаюсь, тепер Я вознесусь, та стану найважливішим для людей.

11. Ви займаєтесь нікчемними справами, що, мов полова й сіно, нічого не варті. Ваш дух — то вогонь, що пожирає вас.

12. Народи горітимуть, доки їхні кістки не перетворяться на вапно. Вони згорять у полум’ї, мов колючки.

13. Почуйте, що Я зробив, ті, хто живе далеко, й ті, хто поруч, пізнайте Мою силу».

14. Грішники в Сіоні перелякані, тремтять від страху безбожники. Вони говорять: «Хіба може хтось із-поміж нас вижити у цьому всепоглинаючому вогню? Хіба може хоча б хтось жити поряд із пожираючим вогнем, що палає вічно?»

15. Люди, які чесно живуть і правдиво говорять, які не хочуть наживатися, гноблячи інших, які не беруть хабарів, які затуляють вуха, щоб не слухати про криваві змови, й заплющують очі, аби не бачити зла,

16. такі люди житимуть безпечно, для них знайдеться затишне місце в укріпленнях скелястих. Їм буде що їсти, не скінчиться у них вода.

17. Ваші очі побачать Царя у всій Його величі, ви побачите землю, що розкинеться далеко навсібіч.

18. Ви подумки згадуватимете про жах минулий: «Де той, хто рахував податки? Де ті, що прийшли із країн далеких, чий говір нам не був відом? Де той вивідувач, хто башти перелічив? Всі згинули безслідно!

19. Ти не побачиш самовдоволених людей, мову яких не можна зрозуміти, бо вона надто нерозбірлива й нечітка».

20. Поглянь на Сіон, місто наших свят. Твої очі побачать Єрусалим, мирну оселю, шатро, що не ворухнеться, бо кілочки не вирвуться з землі й жодна мотузка не порветься.

21. Бо там Господь могутній буде для нас. Це буде край річок і широких каналів, де не ходять човни зі стерном і великі судна.

22. Бо Господь — наш суддя. Господь — наш законодавець. Господь — наш цар, він нас спасе.

23. Твої канати ослабли, вороже. Вони не утримують міцно щоглу і не напинають вітрило. Більшість здобичі буде поділено, так що навіть і кульгавий отримає свою частку у війні.

24. Жоден із мешканців не скаже: «Я хворий». Народу, що там живе, забудуться й простяться гріхи його.