Ісая 34 UMT

1. Підійдіть ближче, народи, й послухайте! О народи, прислухайтесь! Нехай земля і все суще на ній почує, нехай весь світ і все, що в ньому є, чує.

2. Бо Господь гнівається на всі народи, Він злиться на їхні війська. Він прорік їм повне винищення, Він їх послав на погибель.

3. Тіла убитих будуть викинуті, підніметься сморід від їхніх трупів, а їхня кров заллє гори.

4. Немов у сувій скрутиться небо, розтануть усі небесні світила, зів’януть і впадуть зорі, як лист засохлий злітає з виноградного куща, як зморщується і падає з дерева додолу інжир.

5. Коли Мій меч в небесах завершить роботу, він спуститься на Едом, на людей, яких Я прирік на погибель.

6. У Господа є меч, який облитий кров’ю, лосниться лоєм. То — кров ягнят і козлів, то — лій з баранячих нирок. Господь складе цю пожертву у Боцрі, в краї Едомскому буде велика різня.

7. Повбивають буйволів, телят і диких биків з ними. Земля просякне їхньою кров’ю, а жир змішається з порохом.

8. Це ж бо Господь вибрав час для покарання, вибрав рік розплати за Сіон.

9. Ріки Едому перетворяться на смолу, його земля буде подібна до палаючої сірки, край нагадуватиме киплячу смолу.

10. Вогонь палахкотітиме і вдень, і вночі, клуби диму здійматимуться вічно. З покоління в покоління цей край буде сплюндрованим, ніхто ніколи не ходитиме там.

11. Пелікани та їжаки оселяться в тій землі, сови та ворони літатимуть над нею. Господь кине погляд на Едомський край і перетворить його на дику пустку.

12. Вельможі і правителі його зникнуть, не буде там нічого, що б нагадувало царство.

13. Фортеці поростуть терном, кропива й ожина заплетуть твердині міські. Там знайдуть собі притулок шакали, гніздитимуться сови.

14. Здичавілі коти там зустрічатимуть гієн, озиватимуться одне до одного дикі козли. Знайдуть там притулок і спокій нічні звірі.

15. Там кублитимуться змії, відкладатимуть яйця, висиджуватимуть зміят. Там паруватимуться стерв’ятники, збираючись у зграї.

16. Знайдіть і прочитайте у сувої Господнім про все це, ніхто не буде пропущений, кожен матиме пару. Тому що так повелів Господь, Його Дух зібрав їх там.

17. Він кинув жереб і відміряв лінією, де кому селитися. Вони повіки володітимуть землею, із роду в рід там житимуть вони.