Ісая 38 UMT

1. На ту пору Езекія захворів і лежав при смерті. Пророк Ісая, син Амоса, навідався до нього і сказав: «Ось що Господь мовив: „Віддай останні розпорядження в домі, бо ти вже не одужаєш, незабаром ти помреш”».

2. Езекія відвернувся до стіни обличчям й почав молитися Господу.

3. Він сказав: «Господи, благаю Тебе, згадай, я вірно й щиросердно служив Тобі, я робив те, що було добре в Твоїх очах». А потім Езекія гірко заридав.

4. Мав Ісая послання від Господа:

5. «Піди до Езекії і скажи, що Господь, Бог його пращура Давида, говорить: „Я почув твою молитву і побачив твої сльози, й вирішив продовжити твоє життя ще на п’ятнадцять років.

6. Я визволю тебе й це місто з рук ассирійського царя. Я захищу це місто”».

7. «Такий буде тобі знак від Господа на підтвердження того, що Він сказав:

8. „Я змушу сонячну тінь, що спустилася сходами Агаза, відступити на десять сходинок”». Так і сталося: сонце відступило на десять сходинок.

9. Ось що написав цар юдейський Езекія, коли одужав:

10. «У полудень життєвої пори я мушу йти у інший світ. Провести решту днів моїх за брамою Шеолу доведеться.

11. Я думав: „Не побачу Господа Бога на цім світі, не бачити мені людей, не буть серед живих.

12. Моє життя згорнули й відібрали в мене, мов те шатро кочівника. Згорнув життя, мов полотно, відрізав ткаль і зняв з верстата. Як швидко Ти життя у мене відібрав!

13. Всю ніч просив про допомогу, але за день моє життя Ти закінчив, як лев, що розтрощив умить кістки.

14. Як ластівка, як журавель, тужив я, я туркотів, мов голуб. Я очі видививсь, вдивляючись у небо. Володарю, я в небезпеці! Визволи мене!”

15. Що тут сказати? Коли Він сказав і як замислив, та усе й зробив. Від гіркоти душа моя страждає, та житиму надалі я сумирно й тихо.

16. Живе людина Господа дбанням, в турботах і випробуваннях дух міцніє. Тож дай мені здоров’я і дозволь ще жити!

17. Поглянь! Зазнав я горя для свого добра. Мене із небуття Ти вирвав і врятував мене. Усі гріхи мої в минулому залишив.

18. Не можуть дякувати тобі в Шеолі мертві, оспівувати і шанувати Тебе мерці не зможуть. Ті, хто спускається в могилу, на Твою вірність покладатися не можуть.

19. Лише живі, лише живі складуть подяку, як я сьогодні дякую Тобі. Батьки дітей Твоєї вірності навчать.

20. Господь мене врятує, тож у Господнім храмі все життя вславляти будемо його під звуки струн».

21. Тоді Ісая сказав Ісая Езекії: «Приготуй припарку із смокви й приклади її до рани. Від того ти одужаєш».

22. Езекія спитав: «Який буде мені знак, що я зможу піти до храму Господнього?»