Ісая 40 UMT

1. «Утіште, втіште Мій народ, — сказав Твій Бог. —

2. Народ Єрусалима обігрійте добрим словом, всім людям розкажіть, що їх пора служіння вже скінчилась, що кару вони вже понесли, що їх Господь подвійно покарав за їхні всі гріхи».

3. Ось вигукнув чийсь голос: «Дорогу приготуйте для Господа в пустелі! Для Бога нашого в пустині розрівняйте шлях!

4. Підсипте вибалки, зрівняйте пагорби і гори. Нерівності загладьте, виправте нерівний шлях.

5. Тоді Господня Слава буде зрима, всім людям явиться вона, бо Сам Господь таке пообіцяв».

6. Промовив голос: «Говори!» І я спитав: «Про що мені казати?» «Всі люди до трави подібні, а їхня вірність, наче квіти польові.

7. Засохнуть трави і зів’януть квіти, коли дихання Боже їх обвіє. Те ж буде і з народом, що з травою.

8. Трава всихає, опадає цвіт, а слово Боже житиме віки».

9. Зійди на висоту гірську, Сіоне, посланцю, що гарну новину несе. На повен голос прокричи, Єрусалиме, благу звістку. Голосніш, не бійся! Містам Юдеї возвісти: «Ось Бог ваш».

10. Погляньте, Господь, мій Володар, у силі Своїй виступає, якою всім світом Він править. Дивіться, Він приніс винагороду, Його відплата йде поперед Нього.

11. Він пастиме отару свою, як пастух. Він пригорне руками до серця ягнят, а ягницю спочить поведе.

12. Хто пригорщами зміряв води моря, хто небесами зміряв? Хто твердь земну вмістив в мірильну чашу, хто зважив пагорби й високі гори?

13. Хто спрямовував Господній Дух, хто вчив Його й давав Йому поради?

14. Чи Він звертався за порадою до когось, чи хтось Його навчав, як справедливим буть? Хто дав Йому знання, хто Його мудрості шляхом провадив?

15. Погляньте, мов краплина у відрі, народи, вони неначе порох на вагах. Дивіться, Він підносить острови, немов піщинки.

16. Не вистачить ливанських кедрів, аби вівтарний запалить вогонь, тварин усіх ливанських мало буде, аби Йому у жертву принести.

17. Усі народи перед Ним — ніщо, і нічогісінько не варті перед Богом.

18. З ким можете ви Бога порівняти? Кого поставить можна поряд з Ним?

19. Боввана? Ремісник його відлив, позолотив і срібними ланцюгом оздобив.

20. Хтось дерево як дар знаходить, те дерево, що не гниє. Тоді шукає майстра вправного, щоб вирізьбив боввана, що не розсиплеться ніколи.

21. Хіба не знали ви? Хіба не чули? Хіба віддавна вам не говорили? Хіба від створення землі було не ясно?

22. Бог возсідає над сферами земними, а люди, наче сарана, у порівнянні з Ним. Це Він, немов завісу, небеса розкинув і розгорнув шатром, аби у ньому жити.

23. Правителів Він перетворює в ніщо, суддів земних Він непотрібними зробив.

24. Вони, немов зерно, посаджене або посіяне недавно, не встигли і коріння ще пустити, як Бог на них подув, й вони засохли, і вітер, як солому, їх поніс.

25. Святий, наш Бог, говорить: «З ким порівняєте Мене? Хто дорівняється до Мене?»

26. Зведіть до неба очі і погляньте! Хто все, що є на небесах, створив? Це Той, хто все небесне Воїнство гуртує, веде одного за одним, хто всі зірки по іменах скликає. Не може не з’явитися світило жодне, тому що силу Він могутню має.

27. О Якове, чому ти нарікаєш? Навіщо ти, Ізраїлю, говориш: «Не знає Господь, яким шляхом тяжким іду я, що заслужив я, Богу байдуже цілком».

28. Хіба ти не знаєш? Хіба ти не чув, що Господь — то вічний Бог, Творець усієї землі. Не має Він спочинку, ані втоми. Ніхто не здатен осягнути мудрість Бога.

29. Натомленому сили придає Він, безсилого Він укріпляє вмить.

30. Втомився і зневірився юнак, спіткнутись може молодий хлопчина, впасти.

31. Та той, хто потаємно Господа чекає, знов набереться сил і крила відростить, мов той орел. В бігу вони, не будуть відчувати втоми, в ході їм сили вистачить завжди.