Ісая 44 UMT

1. Послухай, Якове, слуго мій, Ізраїлю, обранцю Мій!

2. Ось що каже Господь, Який створив тебе, в материнському лоні виплекав і Який тобі допоможе. Не бійся, Якове, слуго мій, Ізраїлю, обранцю Мій!

3. Я проллю воду на спраглу землю, джерела на сухі ґрунти. Я проллю Свій Дух на твоїх нащадків, а Своє благословення — на твоїх дітей.

4. І виростуть вони, мов зелені тополі, як вербоньки над водами.

5. Хтось скаже: «Я належу Господу». Інший назве себе іменем Якова, а ще інший напише: «я — Господній» і надасть собі ім’я: «Ізраїль».

6. Ось що говорить Господь, цар Ізраїлю, його Спаситель, Господь Всемогутній: «Я — перший і останній. Немає ніякого іншого бога, крім Мене.

7. Хто схожий на Мене? Нехай тоді скаже, проголосить себе й Мене переконає. Хто ще з давніх-давен передбачив майбутні події? Нехай той скаже нам, що буде далі!

8. Не бійтесь, не лякайтеся. Хіба не Я давно вам розповів і проголосив, що буде далі? Ви — мої свідки. Хіба є ще бог, крім Мене? Немає ніякої іншої „Скелі”, крім Мене. Я знаю, що Я — один!

9. Хто створює бовванів — той нікчема. Не варті й шеляга і ті божки, яких вони цінують. Люди, що свідчать на користь бовванів — сліпці та нікчеми, тому й пошиті в дурні будуть.

10. Хто б робив божка чи виливав боввана, який не дає користі?

11. Всі, хто поклонявся їм, посоромлені. Майстри, які зробили лжебога, — тільки люди. Нехай усі вони зберуться й перед судом постануть, тоді їм буде страшно й соромно.

12. Коваль відділяє шмат металу й над гарячим вугіллям придає йому форму молотками, формує силою рук своїх. Коли він голодніє, то втрачає силу, а коли не п’є води, то стомлюється.

13. Тесляр натягує пофарбований шнурок, окреслює контури стилом, а потім різцем вирізає фігурку. Він придає їй подобу людини, наділяє людськими рисами боввана, що житиме в божниці.

14. Він рубає кедри або ж вибирає кипарис чи дуб. Він може посадити кедр, якого поливатиме дощ, і той виросте високим та міцним серед інших дерев у лісі.

15. Коли дерево підростає настільки, що годиться на паливо, він розрубує дерево, розводить вогнище, обігріває житло, пече хліб. А з частини дерева він робить ще й божка і вшановує його, б’є поклони боввану.

16. Половину дерева він спалює, на вогнищі смажить м’ясо, наїдається досхочу, зігрівається й говорить: „Мені тепло, затишно, дивлюся на вогонь!”

17. Залишок дерева він перетворює на божка, свого боввана. Він схиляється перед ним, поклоняючись. Він молиться й просить: „Врятуй мене, мій боже!”

18. Ці люди не знають чи не розуміють, вони живуть ніби з заплющеними очима й не бачать, їхні серця закриті, тому вони й не здатні розуміти.

19. Ці люди не думають, та не мають кебети сказати: „Я половину дерева спалив на вогнищі і випік хліб, посмажив і з’їв м’ясо. А тепер з решти дерева зробити гидоту? Бити поклони колоді дерев’яній?”

20. Той чоловік не розуміє, що він робить. Його задурманений розум завів його на манівці. Він не може врятуватися, не може сказати: „Я ж тримаю в правиці лжебога”.

21. Пам’ятай про це, Якове, не забудь, Ізраїлю, бо ти — слуга Мій. Я витворив тебе, тому ти, Ізраїлю — Мій слуга, про тебе Я ніколи не забуду.

22. Твої провини Я, мов хмари, розігнав, твої гріхи розсіяв, мов туман. До мене повернись, бо врятував тебе Я.

23. Співайте, небеса, бо все Господь створив! Радій і веселися, земле, до підземних царств. Почніть співати гори і ліси, й дерева, бо Якова Господь звільнив, бо Він являє славу в Ізраїлі».

24. Ось що сказав Господь, ваш рятівник, Який у материнськім лоні вас створив: «Я — Господь, Творець усього. Я Сам розкинув небеса, Я землю Сам розширив.

25. Це Я розвінчую пророків передбачення фальшиві, це Я висміюю всіх віщунів. Це Я знітитися примушую мудрагелів, їхні знання перетворюю на дурницю.

26. Я Той, Хто все здійснить, що говорив слуга Мій, Хто виконає слово посланців Своїх. Я Сам підтверджу, що Єрусалим заселять люди знову, що відбудуються міста Юдеї, Я підніму Єрусалим з руїни.

27. Це Я скажу: „Сухим стань, океане!” Я осушу усі ваші річки.

28. Це Я про Кира розповім усім: „Він — мій пастух, робитиме він те, що Я захочу. Він скаже про Єрусалим, що відродитись має місто знову, про храм, що знову мусить він піднятись”».