Ісая 47 UMT
1. О, діво вавилонська, опустись, сядь в порох земний. Сиди вже не на троні, а на землі, дочко халдейська. Тебе не називатимуть тендітною та ніжною.
2. Зніми покривало і жорна у руки візьми, молоти зерно починай. Розв’язуй спідницю, відкрий свої ноги, крокуй через ріки.
3. Відкриється твоя голизна, твій сором побачать. Помщуся Я тобі, нікого не помилую, скараю.
4. Спаситель наш Господь Усемогутній — Святий Ізраїлю.
5. Говорить Господь: «Сиди й мовчи, іди в пітьму, халдейська дочко». Не називатимуть тебе більш царицею всіх царств.
6. Я розлютивсь на Свій народ, позбавив його честі й шани. Я віддав людей у твої руки, але ти доброти до них не проявила, ярмо тяжке звалила навіть на старих.
7. Ти говорила: «Житиму повіки, царицею навіки буду я». Ти не подумала про те, що наробила, ти не замислилась над тим, що трапиться пізніше.
8. Послухай-но тепер, любителько утіх! Сидиш ти самовпевнено й безпечно, себе ти переконуєш у тому, що ти єдина, і нема подібної до тебе: «Не буду я вдовою і дітей не втрачу».
9. Але пізнаєш те і інше ти раптово, того ж дня. Дітей своїх ти втратиш, і не стане чоловіка, хоча і вмієш ворожити, і великі чари маєш.
10. Себе безпечно почувала ти, хоч зло несла, ти думала, ніхто тебе не бачить. Твої знання і мудрість тебе не тим шляхом вели. Ти думала: «Єдина я така. Нема нікого поруч».
11. Але й сама незчуєшся, коли насуне лихо. Прийде біда, не зможеш зупинити, впаде на тебе так раптово горе, що ти уникнути його не зможеш.
12. Закляттями займайся й далі, поширюй чари ті, якими з юності займалась, можливо, поміч матимеш від них, а, може, ти когось злякаєш.
13. Знесилилась ти вже від радників своїх численних. Хай звіздарі тобі прийдуть на поміч, нехай врятують ті, хто зорі споглядає, хто провіщає, дивлячись на новий місяць, що станеться з тобою.
14. Поглянь, вони, мов солома, їх полум’я умить поглине. Їм не дано себе спасти від нищівної сили ватри, бо це не вогнище, щоб біля нього грітись, не те багаття, щоб сидіть навколо.
15. Такими тобі стали всі, з ким працювала, із ким ти торгувала з юних літ. Усі вони своїм шляхом підуть, ніхто тебе не буде рятувати.