Ісая 5 UMT

1. Тепер я заспіваю пісню моєму другу, Богу, пісню мого друга про Його виноградник (Ізраїль). Мав виноградник друг мій, той виноградник на родючім схилі ріс.

2. Він землю розпушив й каміння з неї вибрав, найкращі лози посадив.: Він вежу сторожа посеред поля звів, чавило кам’яне приніс туди для нього. Чекав Він добрих ґрон, та виросли погані ґрона.

3. Тоді промовив друг: «Ну що ж, народе Мій єрусалимський, і ти, Юдея, Мене й Мій виноградник розсудіть.

4. Що ще я міг зробить для виноградника і не зробив? Чому плекав надію, що виноградник вродить пишні ґрона, а зріс лише поганий виноград?

5. Скажу тепер Я вам, що з виноградником збираюся робити. Я розберу всю огорожу, і тоді спустошать виноградник до останньої лози. Зруйную стіни кам’яні, і витоптано буде виноградник.

6. Я знищу виноградник. Розпушувати землю й лози підрізати там уже не будуть. Колючки й бур’яни зростуть на полі тім. Звелю я хмарам там дощем не проливались».

7. Бо виноградник Всемогутнього Господа — це народ Ізраїлю, а люди Юдеї — то сад, який Він доглядає. Плекав надію Він на справедливість, але було лише кровопролиття. Мав сподівання на справедливе життя, але лунав лиш плач гіркий.

8. Біда на тих чатує, хто дім за домом здобував і хто захоплює за полем інше поле, аж іншим не лишає місця. Отак і ви зостанетесь самі на цій землі.

9. Господь Всемогутній пообіцяв мені: «Звичайно, багато буде знищено будинків; просторі, добрі оселі залишаються без хазяїв.

10. Виноградник у десять акрів дасть лиш один бат вина. А з одного гомеру насіння виросте всього одна ефа зерна».

11. Горе тим, хто зранку шукають де б випити чогось міцного, хто не сплять допізна, аж доки не нап’ються.

12. На гулянках є в них ліри й арфи, барабани, флейти і вино, але вони не зважають на те, що Господь зробив, не замислюються над тим, що Його руки витворили.

13. Ось чому Мій народ візьмуть у полон і поженуть з рідної землі, бо вони не розуміли, що Я робив. Їхні вельможі зголодніють, а простий люд страждатиме від спраги.

14. Ось чому Шеол широко роззявить пащу, розтягне рот так, що й зміряти не можна, і поглине як знатних, так і простих, та ще й гультіпак галасливих.

15. Упокоряться люди, посхиляються всі, і погордливі будуть пригнуті.

16. Але Господу Всемогутньому воздадуть шану за Його справедливий розсуд. Святий Бог являє святість Свою тим, що праведно чинить.

17. І розбредуться там ягнята, мов на власному пасовиську, козенята пастимуться на руїнах, що залишилися від багатіїв.

18. Горе тим, хто тягне за собою вину свою мотуззям марнотним, хто волочить гріх свій неначе посторонками для воза.

19. Вони говорять: «Хай Бог поспішить, хай швидше зробить те, що має зробити, щоб ми побачили. Хай замисел Святого Ізраїлю мерщій збудеться, щоб ми дізналися».

20. Горе тим, хто називає зло добром, а добро злом, хто вважає темряву світлом, а світло — пітьмою, хто гірке зве солодким, а солодке — гірким.

21. Горе тим, хто вважає себе мудрим, хто вірить, що він розумний.

22. Не поздоровиться й героям пиятики, переможцям у змішуванні міцних напоїв.

23. Горе тим, хто звільняє за хабаря злочинця, хто невинних не розсудить справедливо.

24. Ось чому як полум’я пожирає солому, як зникає сіно у вогні, так і їхнє коріння прогниє, квітка зів’яне й полетить за вітром, мов порох. Бо вони відмовилися від вчення Господа Всемогутнього і зневажили послання Святого Ізраїлю.

25. Ось тому й Господній гнів на Його народ розпалився, тому заніс Він руку над людьми й покарав їх. Затремтіли гори, й тіла померлих, мов сміття, лежать посеред доріг. Але навіть після цього Господь усе ще Свій гнів не вгамував, рука Його все ще занесена для покарання?

26. Він знак подав народу у далекім краї і посвистом скликає народ із найвіддаленіших куточків землі. Погляньте, вороги швидко, дуже швидко наближаються!

27. Жоден не стомився, не впав, жодного дрімота не здолала, не заснув. Жодна підв’язка не сповзла зі стегон, жоден ремінь сандалії не перетерся.

28. Їхні стріли нагострені, а луки нап’яті, підкови у коней, немов тверде каміння, а колеса колісниць, мов вихор рвучкий.

29. Їхній рик, немов левиний, мов левенята молоді, вони ревуть. Вони гарчать і хапають здобич, тягнуть її, і нема кому врятувати захоплених і ніхто їх не спасе.

30. Того дня ревітимуть вони над Ізраїлем, немов морський прибій. Глянеш на землю, а там темінь і горе, і хмари світло на пітьму перетворили.