Ісая 51 UMT

1. Ось слово Господа: «Послухайте Мене, хто прагне жити як належить, усі, хто звертається до Господа по допомогу. Подумайте про Авраама, батька вашого, „скелю”, від якої відкололись.

2. Подумайте про Сарру, яка вас народила. Авраам був самотній, коли Я покликав його, але Я благословив його і послав йому багато дітей.

3. Господь втішить зруйновану країну та Сіон. Пустища Він зробить квітучими, немов сади Едема, пустелі стануть схожими на Господні сади. Люди заживуть у щасті й радощах. Вдячні Господу, вони оспівуватимуть Його в піснях.

4. Народе Мій, Мене послухай, прислухайся, що Я скажу! Я вчення людям дам Своє, Мої закони принесуть народам світло!

5. Моя звитяга близько вже, Мій порятунок наближається невідворотно, рукою власною почну судить людей. На Мою силу покладаються далекі береги і ждуть Моєї влади.

6. До неба очі підведіть й на землю гляньте під ногами. Розтануть, наче дим, небеса, і зноситься земля, немов старе вбрання, а ті, хто мешкає на ній, помруть. Але немає меж спасінню справедливому Моєму.

7. Послухайте Мене усі, хто знає, що є правота, в чийому серці Мій закон живе. Не бійтеся того, що лиходії скажуть, образи їхні не беріть до серця близько.

8. Бо міль поточить їх, як одяг, як вовну, черви їх зжеруть. Але Мій справедливий порятунок переживе віки, Моє спасіння в поколіннях відізветься». Так говорить Господь.

9. Прокинься й підведись! Могутня стань, руко Господня. Повстань, як у старі часи, як у віки минулі. Чи то не ти Рагава порубала на шматки, чудовисько морське проткнула наскрізь?

10. Чи то не ти, хто осушив морські глибини, безодню водну по краплині позбирав? А чи не ти шляхи проклала крізь товщі вод, щоби люди, порятовані тобою, могли пройти?

11. Тому люди, Господом врятовані, повернуться додому, і на горі Сіон почнуться щастя співи. Їх щастя безкінечне увінчає, мов корона, й настануть тоді щастя й радість, і згинуть сум і страх.

12. Господь говорить: «Я єдиний Я вас втішити умію. Чому боятися людини мусиш, яка помре, котра так само смертна, як трава?

13. Хто ти, що Господа, творця свого забув, забув Того, хто небеса розкинув і землю сотворив? Хто ти, що цілий день тремтиш від страху, лякаючись гніву гнобителів, що намір мають знищити тебе? Куди ж поділась лють усіх, хто тебе гнобив? Де ті, хто намагався знищити тебе? Погинули вони!

14. Звільнять знедолених, їх випустять на волю, вони в темниці не загинуть. Для них завжди знайдеться хліб.

15. Я — Господь, твій Бог, Який на морі хвилі з ревом котить». Господь Всемогутній — ось ймення Його.

16. Свої думки Я вклав в твої уста, мій служе, сховав тебе у затінку руки Моєї. Я скористаюся тобою, щоби створити нові небеса, та землі підвалини закласти. Ти навчиш Ізраїль бути вірним народом Моїм.

17. Прокинься, збудись, піднімися, Єрусалиме, якому випало з руки Господньої прийняти і випити чашу гніву Божого до дна. Її ти випив і ні краплі не лишив. Достатньо там було, щоб захитався ти безсило.

18. Немає нікого, хто б повів Єрусалим, жоден з народжених нею дітей не годен на це. Жоден з вихованих нею синів не очолить її.

19. Два нещастя на тебе звалилося: руйнування й спустошення, голод і вбивства. Хто тужитиме за тобою? Хто втішить тебе?

20. Заслабли твої діти. Вони лежать на розі кожної вулиці, мов ті антилопи в сітях, охоплені Господнім гнівом, Божим докором. Та Бог карав їх до тих пір, доки не в силах вже були виносити страждань.

21. Тому вислухайте Мене всі, хто постраждав, хто сп’янів, але не від вина, а від отрути смертельної.

22. Господь, ваш Володар, ваш Бог, Який захищає Свій народ, ось що вам каже: «Погляньте, Я взяв з ваших рук чашу смертельної отрути, що змушує людей заточитися. Ви вже не питимете з цієї чаші, чаші Мого гніву.

23. Я віддам її в руки тим, хто змусив вас страждати, хто наказав вам: „Падайте додолу, щоб ми потопталися по ваших тілах”. Ви зрівняли свої спини з землею, а вони топталися по них, як наче йшли по вулиці».