Ісая 53 UMT

1. Хто повірив у наше послання? Кому відкрилася рука Господня? Хто істинно сприйняв Господнє покарання?

2. Він виріс перед Всевишнім, мов кволий паросток, як корінь у сухій землі. Не було в Ньому ні краси, ні величі, які б звертали на себе увагу. Не було в Ньому принади, яка б привернула нас до Нього.

3. Люди зневажали й уникали Його, як такого, хто постійно хворів. Достоту Він знав, що таке страждання, на Кого люди відмовляються дивитись, Його зневажали.

4. Звичайно, Він узяв на Себе наші страждання й терпів наші болі, але ми гадали, що саме його покарав Бог, побив і змусив страждати.

5. Але Його рани були за наші переступи, Його було вражено за наші лихі вчинки. Покарання, що зцілювало нас, упало на Нього, і завдяки Його ранам ми зцілилися.

6. Усі ми розбрелися, як вівці, хто куди; кожен пішов своїм шляхом. Господь змусив Його страждати від покарання, яке заслужили ми всі.

7. З ним жорстоко повелися, та Він був покірливий, Він не розтулив уста, мов ягня, якого повели на бійню, мов овечка, яку стрижуть.

8. Його схопили, присудили до смерті беззаконно, і ніхто не замислювався над Його долею. Його розлучили з цим живим світом, покарали за провини Мого народу.

9. Його поховали в могилі злочинців, у ямі з багатіями, хоч Він не зробив нічого поганого і не сказав неправди.

10. Але Господь схвалив гноблення Свого стражденного. Коли принесе Він Свою душу як втішну жертву, то побачить Він нащадків, довго проживе, через Нього здійсниться воля Господня.

11. Після нестерпних страждань Він побачить світло і матиме велику втіху з того, що пізнав. Так говорить Господь: «Цей праведник, Мій слуга, зробить багатьох людей праведними, бо візьме на Себе покарання за їхні гріхи.

12. Тому зроблю Його рівним серед найбільших, і Він матиме Свою частку в здобичі сильних. Бо Він віддав Себе на смерть, дав вважати Себе таким же, як злочинці вистраждав кару за гріхи багатьох, викупив їхні переступи».