Ісая 57 UMT

1. Праведники помирають, але ніхто не журиться за тим. Зібрали разом вірних Богу, і ніхто з них не розуміє, що добрих збирають, щоб захистить від зла, що тут панує.

2. Вони відходять в мир та спокій. Усі, хто не згинався на цім світі, знайде спочинок на останнім ложі.

3. Ви ж, відьмине насіння, йдіть сюди, ви, діти звабників й розпусниць хтивих.

4. Над ким збиткуєтесь і зуби шкірите кому? Кому язик показуєте ви? То ж ви — гріховне сім’я, брехні нащадки молоді.

5. Любовним втіхам віддаєтесь ви серед дубів священних, під кожним деревом зеленим стрінеш вас. Ви ріжете в ярах дітей, вбиваєте в ущелинах гірських.

6. Ви поклоняєтеся гладенькому камінню, що у ріці, для них вина дещицю ллєте ви в жертву, для них принесли хлібну жертву. Та крім того каміння в вас нема нічого. Чи ви гадаєте, що втіху маю Я з цього? Ні, мене ці жертви втіхи не дають!

7. Ти своє ложе стелеш на горі високій, куди піднялися принести жертви.

8. Ви лягаєте у ложе з лжебогами, та проти Мене гріх справляєте, кохання їм віддаючи. Від Мене відступились ви, оголились, та мали справу з лжебогами. Ви любили їхні ліжка, та бачили їхню голизну, заради них покинувши Мене.

9. На себе вилили ви пахощі духмяні і оливу, як вирішили до Молоха дістатися. Далеко розіслали ви гінців своїх шукати собі коханців. Та ці гріхи зведуть вас до глибин Шеолу.

10. Стомилися в численних мандрах, але ніяк сказати не хотіли: «Це безнадійно». Дістали нової моці й не ослабли.

11. За ким ви побивалися, кого лякались, що ви Мені брехали і Мене не пам’ятали і не впускали в серце? Хіба ж Я не мовчав, чи ж не сховався? Тому тепер ви страху переді Мною не маєте?

12. Про вашу «доброту» Я розповім, про ваші справи, але добра вони вам не дадуть.

13. Коли волати будете про допомогу, нехай рятують вас боввани ваші. Їх подих вітру вимете, підхопить, а той, хто порятунку у Мені шукає, дістане землю і святу Мою гору.

14. Хтось скаже: «Побудуйте, побудуйте, підготуйте дорогу, розчистіть для мого народу шлях».

15. Ось що каже Бог, піднесений високо, життя Якого вічне, а ім’я — святе: «Живу Я високо, в святому місці зі зламаними і сумирними людьми, щоб дати новий поштовх духу присмирілих, щоб оживити зламаних людей серця.

16. Не вічно буду звинувачувати Я, і лютувати буду не завжди, інакше дух людський зав’яне, і люди, Мною створені, помруть.

17. Я гнівавсь на користолюбство нечестивців, тому і покарав їх. Розлючений, від них Я відвернувся, але вони однак своїми йшли шляхами.

18. Я бачив ті шляхи, але Я їх зцілю і поведу, і втішу їх і тих, хто за тими тужить.

19. Тоді слова подяки будуть на устах у них за те, що дам їм мир, усім — хто біля Мене й хто далеко. Я їх зцілю». Так сказав Господь.

20. Та лихі люди, мов те бурхливе море, що не перестає кипіти ні на мить і хвилями жбурляє мул та піну.

21. «Не буде спокою і миру лиходіям», — каже мій Бог.