Ісая 64 UMT

1. Якби Ти Небеса розкрив, зійшов униз, перед Твоїм лицем розтанули би гори!

2. Немов огонь, що спопеляє гори як кущі і скелі змушує кипіти. Спустися, щоби Твоє ім’я неприятелі взнали, щоб затремтіли зі страху народи перед Тобою.

3. Коли Ти неймовірні чудеса творив, яких ми бачити не сподівались, зійшов Ти вниз, і гори враз застугоніли перед Тобою.

4. Ніхто не чув уже давно, ніяке вухо не сприймало, не бачило ніяке око, щоб інший був, крім Тебе, хто міг би дбати так про тих, хто покладається на Нього.

5. Ти підбадьорюєш усіх, хто праведні шляхи торує, хто пам’ятає про Твої путі. Послухай-но, коли Ти за гріхи на нас гнівився, в ті давні часи, ми б врятуватися могли!

6. В гріху брудними стали ми немов нечистий чоловік, всі наші добрі вчинки, мов одяг, кров’ю заплямований. Мов лист пожухлий, падаємо, гинем, гріхи, неначе вітер нас несуть.

7. Нема нікого, хто б ім’я Твоє згадав, хто прагнув би Твоєї допомоги, тому що Ти від нас своє обличчя заховав і залишив нас знищувати себе провинами своїми.

8. Але ж бо Ти — Отець наш, Боже, усі ми — глина, Ти — гончар, ми всі — творіння рук Твоїх.

9. Не гнівайся довічно, Господи, на нас, забудь колись провини наші. Поглянь на нас, будь ласка!

10. Твої святі міста на пустище звелись, Сіон перетворився на пустелю, Єрусалим лежить, зруйнований ущент.

11. Наш храм святий, прекрасний, де Тебе все прославляли наші предки, вже вогонь поглинув, пожер усе дорогоцінне, чим ми дорожили.

12. Як довго будеш, Господи, Ти нас цуратись після цього? Чи будеш мовчки нас карати безпощадно?