Ісая 9 UMT

1. У минулому землі Завулона та Нафталі були покинуті, але в майбутньому ці землі стануть шанованими — це місця, що прилягають до моря, а іншим краєм — до річки Йордан, Ґалилеї, де мешкають інші народи.

2. Люди, які ходили у пітьмі, побачили яскраве світло. Засяяло «Велике Світло» тим, хто жив на землі мороку.

3. Це Ти, Боже, примножив народ. Ти приніс людям щастя. Вони веселяться перед Тобою, як ті щасливі землероби в дні жнив, як збуджені від задоволення вояки, коли здобуте в битві ділять.

4. Тому що звільнив Ти їх від тягаря непосильного, зняв з їхніх плеч ярмо і переламав дубця, яким їх вороги лупцювали, як це було тоді, коли наніс поразку мидіанцям.

5. Бо кожний чобіт, що відміряв битви путь, і закривавлений одяг згорять, як дрова, у вогні.

6. Бо народився для нас син, нам подарували сина, на плечі якого покладено владу. І назвали його Чудотворним Радником, Всемогутнім Богом, Вічним Батьком, Князем Благоденства.

7. Бо влада Його постійно зростатиме, і настане безпечний мир для престолу й землі Давида, стверджуючи й зміцнюючи їх у справедливості та праведності відтепер і навіки. Палка відданість Господа Всемогутнього, народу Своєму все це дасть.

8. Господь послав слово проти Якова, і воно тяжко вдарить Ізраїль.

9. Про це швидко дізнаються всі в землі Ефраїма та в Самарії. Погордливі й пихаті, вони скажуть:

10. «Попадала цегла, потрощилася, проте ми відбудуємо знову з тесаного каменя. Потрощено сикоморові балки, але ми натомість покладемо значно міцніші крокви кедрові».

11. Господь Підняв проти них ворогів на чолі з Рецином і нацькував їхніх ворогів:

12. Сирію зі сходу та филистимлян із заходу — і вони зжерли Ізраїль, проковтнувши його вмить. Все одно Його гнів не вщух, а рука все ще занесена, щоб покарати їх.

13. Та не прийшли люди до Того, Хто їх покарав, не шукали Господа Всемогутнього.

14. Через те й відтяв Господь і голову, й хвіст Ізраїлю, того ж таки дня зламав і гілля, і стовбур.

15. За голову правили старійшини й вельможі, хвостом були пророки, що проповідували брехню.

16. Проводирі народу ввели його в оману, а ті, хто йшов за ними, заблукали.

17. Через те Господь не радів молоді, не виявляв милосердя до їхніх сиріт і вдів, адже кожен протистояв Богу і з кожних уст злітали грішні слова. Він все ще гнівається, і рука Його все ще занесена для покарання.

18. Бо зло розгорілося, мов вогонь, який пожер бур’яни та колючки. Він перекинувся на підлісок, і заклубочився той стовпами диму.

19. Гнівом Господа Всемогутнього було спалено землю дотла, а люди перетворилися на паливо для багаття, і ніхто не кинувся рятувати іншого.

20. Люди хапали щось справа, та не вгамували голоду, пожирали щось зліва, і теж було мало; кожен пожирав плоть дітей своїх.

21. Манассія пожирав Ефраїма, а Ефраїм накинувся на Манассія, разом вони пішли на Юдею. Однак Він усе ще лютує, а Рука Його занесена, щоб покарати.