Єремія 10 UMT

1. Почуйте слово, що Господь сказав вам, доме Ізраїля.

2. Ось що Він каже: «Не научайтесь звичаїв поганських, і не тремтіть від небесних знамень, як роблять це інші народи.

3. Бо ж звичаї людей тих є безглузді, а боввани їхні — то лише колода, кимось зрубана у лісі. Це те, що ремісник виготовляє сокирою і власними руками.

4. Він прикрашає боввана золотом і сріблом, зшиває цвяхами, щоб не валився.

5. Вони, мов ті опудала, що на баштані: ні говорити, ні ходить не можуть — їх треба на руках носить. Не бійся їх, вони ні помогти, ані зашкодити тобі не можуть.

6. Тобі, о Боже, не існує рівних, ні імені такого більш нема, як Господа мого ім’я могутнє.

7. Чи можна не боятися Тебе, Царю народів? Бо заслуговуєш на це Ти, бо іншого нема такого між мудрецями всіх країв і царств.

8. Усі вони бездарні і дурні, їх вчать речей безглуздих, колода — то наставник їх.

9. Привозять срібло коване з Таршиша, а золото везуть з Уфаза. Боввани ті, що їм вклоняються народи, то є робота майстра, твір ремісника. Вдягають їх у фіолет та пурпур, все це — майстрів робота вправних.

10. Але Господь — справжній Бог, Він — Володарю живий і Цар предвічний. Земля здригається від Його гніву, несила людям витримати лють Його.

11. Ось що скажіть їм: „Щодо тих богів, що небеса і землю не створили, вони пощезнуть і з землі, і з-під небес”».

12. Господь — це Той, Хто землю сотворив Своєю міццю, Хто світ Своєю мудрістю створив, Хто небеса розкинув розумом Величним.

13. По Його волі грім з небес лунає, та нескінченні вод дощових потоки падають на землю. Він хмари піднімає з всіх кінців землі, та блискавки з дощем творить, і зі своїх скарбниць здіймає вітер.

14. Кожна людина — дурна! Ремісники соромляться своїх творінь, бо боввани ті — облудні, в них нема життя.

15. Вони — марнота і предмет для глузувань, вони всі згинуть в час Великого суда.

16. А Спадок Якова — Всевишній зовсім не такий, бо справді Він творець усього, й Ізраїль — то є спадщина Його. Ім’я Йому — Господь Усемогутній!

17. Люди Юдеї, збирайте свої пожитки, будьте на поготові, щоб втікти, бо всі ви у пастці облоги.

18. Ось що Господь Бог каже: «Повикидаю зараз Юдеїв землі цієї, завдам їм болю, зажену їх в скруту, нехай це буде їм урок».

19. Горе мені (Єремії), я поранений тяжко. Та я сказав: «Однак це мій біль, я мушу витерпіть його».

20. Мій намет зруйновано, розірвано його мотуззя. Сини мене покинули, нікого не лишилось. Нема кому намет напнути, нема кому піднять завіси.

21. Бо пастухи (правителі) — дурні, і не шукають Господа вони. Ось чому отари їхні всі розкидано довкола.

22. Ось гуркіт з півночі надходить! Він оберне міста Юдеї на пустелю, на шакалів лігво.

23. Я знаю, Господи, людині доля непідвладна, не чоловікові вирішувати, що станеться, що він зробити в силі.

24. Тож покарай нас, Господи, але по правді, не у гніві, щоб не знищив.

25. Вилий обурення на ті народи, які Тебе не знають, й на роди, що імені Твого не промовляють, бо Якова вони пожерли. Вони розправилися з ним і зруйнували житло це.