Єремія 12 UMT

1. О Господи, Ти — завжди справедливий, коли я сперечаюся з Тобою. Та я спитаю про те, що я вважаю є несправедливим. Чому життя у нечестивців таке щасливе? Чом змовникам вдаються їхні справи?

2. Ти насадив їх, розрослись вони і навіть почали плодоносити. Ти — на устах у них, але далеко від сердець.

3. Та ж Господи, мене Ти знаєш, бачив сам моє життя, Ти серце моє випробував неодночасно. Ти відбери їх, ніби тих овець, що на заріз призначені.

4. Як довго ще землі тужити, як довго сохнути траві на полі? За лиходійства тих, хто населяє їх, і звірі, і птахи пощезли. Бо люди ці кажуть: «Єремія не зможе побачити, що нас чекає в наших днях прийдешніх, бо недовгі будуть дні його».

5. Якщо ти біг із пішими і виснажився, то як же ти змагатимешся з кіньми? Якщо ти сили втратив всі в мирній землі, то як же житимеш в землі небезпечній. Що ж робитимеш ти в чагарях Йордану?

6. Адже брати твої і батька твого дім, і ті позмовлялись проти тебе. Вони сварили голосно тебе, не вір їм, хоч іноді вони й приємне кажуть.

7. Покинув Я Свій дім, відцуравшись спадщини Своєї. Віддав щонайрідніше ворогам Своїм.

8. Народ Мій постав проти Мене, ніби лев у лісі рик здійняв. Тому Я їх відкинув від Себе.

9. Чи Спадщина Моя подібна вмираючій тварині, що звідусіль летять на неї хижі птиці? Сюди, збирайся, все живе, що є у полі, сюди, бо ж тут пожива є.

10. Багато пастухів (лідерів) спустошили мій виноградник. Вони ретельно витоптали все, і Спадщину улюблену Мою перетворили на пустелю голу.

11. Вони її на пустку обернули, вона безлюдна та спустошена. Її спустошено, тому що жодної людини не залишилося подбати за нею.

12. І через те прийшли руйнівники із голих місць пустелі, бо меч Господній карає всіх з кінця в кінець землі, живій істоті жодній не спастися.

13. Вони посіяти пшеницю, але збирати будуть будяки. Так тяжко працювали, але марно, тож їм буде соромно за свій врожай, бо гнів Господній буде вилито на них.

14. Ось що Господь каже: «Щодо всіх мешканців землі, які наблизилися до Спадщини Моєї, що Я віддав у володіння Моєму народові ізраїльському, Я викореню їх з їхньої землі і вирву Юдин дім з-поміж них.

15. А після того, як вирву їх, Я знову змилостивлюся над ними, та поверну їх кожного до свого спадку, і кожного до землі його.

16. Якщо ж і справді навчаться праведності Мого народу, й присягатимуться іменем Моїм, кажучи: „Як Господь живе…”, — так само, як вони раніше навчили народ Мій клястися Ваалом, тоді оселяться серед дітей Ізраїлю.

17. Але якщо ж не слухатимуть вони, тоді напевне вирву із корінням, та знищу Я народ увесь». Так каже Господь.