Єремія 13 UMT

1. Ось що Господь каже: «Піди й купи собі лляну набедрену пов’язку, перев’яжи нею крижі, але у воду її не клади».

2. Тож купив я тканину, як звелів мені Господь, обернув нею крижі.

3. Тоді надійшло до мене слово Господа вдруге:

4. «Візьми тканину, що ти купив, яка на крижах твоїх, та піди до Перату, й сховай її там у розщілині у скелях».

5. Тож я пішов і сховав її на Ператі, так як Господь наказав мені.

6. І як спливло багато днів, Господь сказав мені: «Встань і піди до Перату, візьми звідти тканину, що Я наказав сховати там».

7. Тож пішов я до Перату, розшукав і підібрав тканину з того місця, де заховав її. Вона була зіпсована, ні на що непридатна.

8. Тоді дійшло до мене таке слово Господа.

9. Ось що Господь сказав: «Так само я знищу гордість Юди й велику пиху Єрусалима.

10. Ці нечестиві люди, що відмовилися слухати слово Моє, що вперто чинять опір і ходять за іншими богами, щоб їм служити і поклонятися. Ці люди, мов тканина, непридатна ні на що.

11. Кажу так, бо як тканина прилягає до чоловічого стану, так і весь дім Ізраїля та дім Юди Я примусив пригорнутися до Мене, щоб були вони Моїм народом і славою Моєю, і піснею хвальною і приводом пишатися, але вони Мене не слухали».

12. Тож промов до них таке слово: «Ось що Господь Бог Ізраїлю каже: „Кожен міх повний вина повинен бути!” Вони тобі відкажуть: „Хіба ми не знаємо, що кожен міх вина повен повинен бути?” А ти їм відповіси:

13. „Ось що Господь мовить: „Я жителів землі цієї, царів усіх, що сидять на троні Давидовім, і священиків, і пророків, і мешканців усіх Єрусалима зроблю безпомічними мов п’янички.

14. Я підбурю їх один проти одного, батьків і синів разом. Я не подарую і не помилую, не змилосерджуся над ними через те, спустошення, яке настане. Так каже Господь”».

15. Почуйте, зважте, не заносьтеся в погорді, бо це Господь сказав:

16. «Звеличте Господа Бога вашого, доки ще темрява не впала, доки ноги ваші не почали заплітатися на пагорбах у сутінках. Чекатимете світла, та воно обернеться на темні тіні, а потім і на темряву глибоку.

17. Як не послухаєтесь ви Мене, Я буду потай плакати через зухвалість вашу. Гіркі сльози буду лить, вони з очей моїх тектимуть, адже Господнє стадо буде захоплено в полон.

18. Скажіть царю й цариці-матері: „Зійдіть з престолів ваших, посідайте тут, серед людей простих, адже вінці прекрасні вже впали з голів ваших.

19. Міста в Неґеві замкнені, й ніхто їх не відчинить. Усіх юдеїв, хто мирно мешкав там, вислано усіх.

20. Єрусалиме, очі підведи і побачите тих, хто з півночі йде. Де те стадо, що дане тобі? Де твої прекрасні вівці?

21. Що скажеш ти, як Всевишній спросить з тебе за кожну вівцю із отари Його? Чи не повинен був ти навчати людей істини Господа живого? О Єрусалиме, де твої царі, що повинні були вести Твоїх людей шляхом істини? Тож знай, що скрутить тебе біль, як жінку, що народжує дитину.

22. Якщо здивуєшся в своєму серці: „Чому це сталося зі мною?” За злочини твої тяжкі вороги вирішили посоромити тебе: вони розідрали твою спідницю й забрали черевики.

23. Чи може ефіоп поміняти колір шкіри? Чи може леопард своїх позбутись плям? Отак і народ Єрусалима, що навчений гріха, не здатний він добро творити”».

24. «Тож Я розвію їх, мов перекотиполе, що вітер по пустелі носить.

25. Такий твій жереб, Єрусалиме, доля, яку Я тобі відміряв, — каже Господь. — Адже ти Мене забула й поклала всі свої надії на неіснуючих богів.

26. Твої спідниці, Єрусалиме, Сам тобі на голову закину, щоб виставить твій сором напоказ.

27. Твою розпусту, хтивість до коханців, на пагорбах перелюби твої, і ту гидоту, що в полях чинила, — Я все це бачив! Горе тобі, Єрусалиме! Чи будеш коли-небудь чиста знов?»