Єремія 14 UMT

1. Слово Єремії від Господа про засуху:

2. «Юдея в жалобі, лементує по вмерлим. Лежать знесилі по всій землі, та в Єрусалимі люди молять Бога про спасіння.

3. Вельможі посилають слуг по воду, але в колодязях нема води. Приходять слуги, але посуд їх сухий, а голови від сорому покриті.

4. Земля у розпачі, бо дощу немає в краї; пригнічені ганьбою хлібороби також від сорому вкривають голови свої.

5. І навіть лань у полі, народивши, кидає в полі оленя своє, бо нема трави і нічим його годувати.

6. Осли здичавілі на горах голих, мов шакали, нюхають повітря. Заплющуються очі їхні, бо трав немає і нічого поїсти.

7. О Господи, хоча наші беззаконня й проти нас, заради імені Свого зроби що-небудь, бо вже не раз ми відверталися від Тебе, й грішили проти Тебе без кінця.

8. Ізраїлю Надіє, Рятівник в часи негоди. Чому Ти, мов той чужинець в цім краю? Мов подорожній, що залишається у місті лише переночувати?

9. Чом Ти мов та здивована людина, як воїн, що нездатний врятувати? О Господи, Ти тут, між нами, й звемося ми ім’ям Твоїм, тож нас не покидай».

10. Ось що Господь каже про цей народ: «Справді, ноги їхні блукати люблять, та залишати Всевишнього Господа свого. Тож Бог не прийняв їх. Тепер чинитиме Він з ними згідно з беззаконнями, що вони зробили, та покарає їх за всі гріхи».

11. І Господь сказав мені: «Не молися про добро для народу цього.

12. Якщо вони поститимуться, не слухатиму Я їхніх благань, коли приноситимуть жертви всеспалення та хлібні жертви Я не прийму. Кажу так, бо їх Я вигублю мечем і голодом, і моровицею».

13. І я сказав: «О Господи Боже, пророки кажуть їм: „Не бійтеся меча й голоду, вони до вас не прийдуть, бо Я вам дам надійний мир на цій землі”».

14. Тоді Господь сказав мені: «Пророки неправду пророкують іменем Моїм. Я їх не посилав і не наказував їм, і взагалі з ними не розмовляв. Вони постійно пророкують вам про лживі з’яви та одкровення, пророцтва марні — то їхні власні облудні думки».

15. Тож ось що Господь каже щодо пророків, що пророкують іменем Моїм, хоч Я їх не посилав, що говорять: «Меч і голод не впадуть на цю землю». Саме ці пророки поляжуть від меча й голоду.

16. І людей, кому вони пророкували, викинуто буде на вулиці Єрусалима, бо через голодомор і меч нікому буде їх ховати. Я виллю на них усіх, на жінок і дочок їхніх ту смертельну кару.

17. Ось чому Єремія каже народу Юдеї: «Хай мої очі ллють сльози щодня і щоночі невпинно. Я плачу, бо тяжке нещастя спіткало невинну дочку Мого народу, бо так болить йому та невигойна рана.

18. Я вийду в поле, а там мечем побиті, ввійду у місто, а там голодна смерть; пророки і священики угнані в полон до незнайомої землі.

19. Хіба Юдеї зовсім зрікся Ти? Чи нехтує душа Твоя Сіоном? Навіщо нас Ти так побив, що зцілення немає? На мир чекаєм ми, але нічого доброго нема. Ми прагнем зцілення, та маєм тільки розпач.

20. Тобі відомі, Господи, гріхи всі наші, і беззаконня наших праотців, ми справді проти Тебе грішні.

21. Не нехтуй нами ради імені Твого, не зневажай престолу величі Твоєї. Пам’ятай про наш союз, не розривай його.

22. Чи є серед ідолів поганських ті, хто здатен сотворити зливу? Хіба то небеса самі дощі дають? Чи ж то не Ти, о Господи, наш Боже? На тебе покладаємось, бо Ти є Той, Хто все те творить».