Єремія 15 UMT

1. Тоді Господь сказав мені: «Навіть якби Мойсей та Самуїл постали переді Мною, Я б не примирився із народом цим. Прожени їх від Мене, хай підуть геть.

2. Якщо ж вони спитають: „Куди нам прямувати?” Тоді ти їм відповіси: „Ось що Господь казав: „Кому судилась смерть, той помре, кому війна, той в бою поляже, кому судився голод, той від голодомору вмре, якщо судилася неволя, той у полон потрапить.

3. Чотири кари Я нашлю на них: разючий меч, собак, які шматують, птахів небесних і звірів земних, щоб вони зжерли й вигубили Юдею.

4. Нажаханих до смерті, буде їх віддано чужим народам у полон через Манассію, сина Езекії, юдейського царя, за все, що натворив він у Єрусалимі”.

5. „І справді, хто матиме до тебе милосердя, Єрусалиме? Хто по тобі тужитиме? І хто благатиме, щоб зглянулись на тебе?

6. Зріклася ти, — Господь каже, — відступилась, тож Я на тебе руку підніму й тебе зрубаю. Я вже втомився буть до тебе милосердним.

7. Я їх лопатою розвію по містах усього краю. Зроблю бездітними, Я вигублю народ Мій за їхній шлях, бо вони ж не повернулися до Мене.

8. В народі цьому буде більше удовиць, аніж піску на березі морському. Опівдні наведу на них руйнівника, на матір кожну і на юнаків добірних. Зненацька переляк і розпач напущу на них.

9. Прийде нещадний ворог із мечем разючим, та смерть вигубить залишившихся в живих в Юдеї. Та навіть жінка, що сімом дала життя, втратить всіх синів своїх. Заслабне вона і зітхне востаннє, та сонце вже не світитиме для неї”». Так каже Господь.

10. Горе мені, моя мати, що народила ти мене, таку прискіпливу людину, що сперечається із цілим краєм. Я ані позичав, ні в борг не брав ні в кого, але вони ненавидять мене.

11. Господь сказав мені: «Це правда, що Я звільнив тебе для доброї мети. Я справді змусив ворогів твоїх тебе благати у час страждання і нещастя».

12. Господь відповів: «Чи може хтось зламати крицю, залізо з півночі чи бронзу?

13. Зроблю Я всі твої скарби, твоє багатство народам іншим здобиччю безплатною, за всі гріхи в твоїх кордонах.

14. Примушу Я тебе служити ворогам твоїм у тих краях, яких ти ще не знаєш, бо гнів Мій запалив вогонь, який вас спопелить».

15. О Господи, Ти знаєш все! Згадай раба Свого і зглянься наді мною, помстися тим, хто переслідує мене. Ти є терплячий з ними, та не губи мене. Ти зваж, які знущання я для Тебе несу.

16. Твої слова знайшов і їх засвоїв. Вони мені і щастя, й радість принесли, бо Всемогутній Господь Бог мене назвав своїм, Твоє ім’я ношу я.

17. Я не сидів у гурті і не святкував, я був один, тому що Ти, Володар мій, сповнив мене обуренням на них.

18. Чому мій біль без краю? Чому тяжка і незцілима моя рана? Чи будеш Ти оманою для мене, немов пересихаюче джерело?

19. Тож ось що Господь каже: «Якщо розкаєшся, то Я прийму тебе, тоді тобі стоять переді Мною. Якщо ти в змозі цінне довести, а не пусте, то зможеш ти устами буть Моїми. Нехай вони повернуться до тебе, а не ти до них.

20. Я зроблю тебе сильнішим, ніж фортеці бронзової мур, що здатен витримати будь-яку навалу. Люди Юдеї на тебе нападатимуть, але здолати не зможуть, адже Я з тобою». Так каже Господь: «Я визволю тебе і порятую,

21. спасу тебе від нечестивих рук, від злих опрессорів врятую».