Єремія 18 UMT

1. Ось пророче слово, що Господь послав його через Єремію:

2. «Підведися і йди до дому гончара, і там почуєш ти послання Моє».

3. Тож пішов я до гончара і спостерігав, як він робив щось на гончарському крузі.

4. І посудина, що він виготовляв, розпалася під руками гончара, тож він почав знов і зробив іншу посудину, таку, як хотів.

5. І слово Господа було мені таке:

6. «Доме Ізраїля, хіба не можу Я повестися з вами так само, як цей гончар?» Господь каже: «Доме Ізраїля, як та глина в руках у гончара, так само й ви в руках Моїх.

7. Можливо, прийде той час, коли Я проголосити можу, що викоріню народ чи царство, чи що збираюся зруйнувати, чи вигубити його.

8. Але якщо той народ припинить зло чинити, про яке Я сказав, що він чинить, тоді утримаюсь Я і не пошлю на нього кару, яку задумав послати.

9. Іншого разу Я можу проголосити, що збираюся збудувати й насадити народ чи царство.

10. Та якщо він зробить таке, що Я за зло вважаю, якщо не слухається Мене, тоді утримаюсь обіцяне добро для них творити.

11. Тож скажи народу Юдеї та мешканцям Єрусалима про те, що Господь каже: „Я плани маю покарати вас, тож відверніться від ваших звичок грішних, змініть лихі путі та вчинки ваші”.

12. Але вони скажуть: „Дарма. Ми йтимемо за власними намірами, і кожен із нас уперто чинитиме лихо те, яке душі його завгодно”».

13. Тож ось що Господь каже: «Спитайте між народами, чи хтось подібне чув? Яку мерзоту діва-Ізраїль вчинила!

14. Чи може каміння рухатись само по собі? Чи може сніг зійти ливанський з піків горних? Чи зможуть пересохнути холодні й бурхливі води?

15. Однак Мене забув народ Мій і курить ладан ідолам нікчемним, що змусили народ Мій спотикатись на древньому його шляху. Боввани повели їх манівцями, а не праведним шляхом.

16. На пустку перетвориться їхня земля, на посміховисько довічне. Жахатимуться всі, хто йтиме нею, хитатимуть у смутку головою.

17. І Я, немов той східний вітер, розвію їх перед ворогами. Спиною повернусь до них, а не обличчям у лиху годину їхню».

18. Вороги сказали: «Ходімо, змовимося проти Єремії, бо Закон, якому навчають священики, дають поради мудреці, не втрачен, з нами буде. Ходімо, посміємося з нього й не слухатимемо більше ніяких його промов».

19. Будь ласка, Господи, зглянься наді мною, почуй, як дорадники мої змовляються.

20. Чи слід комусь платити злом за добро? А вони ж уже вирили яму, щоб мене впіймати. Згадай, як я стояв перед Тобою, як я заступався за них, щоб гнів Твій відвернути від народу цього.

21. Тож віддай синів їхніх на голодування, віддай їх мечу. Бездітними й удовами хай стануть жінки їхні. Хай мужів убито буде, хай їхні юнаки поляжуть у бою.

22. Хай із домівок їхніх лине лемент, коли зненацька на них військо наведеш. Адже вони вирили для мене яму, наставили пастки для ніг моїх.

23. Але ж, Господи, Ти знаєш усі їхні наміри заподіють смерть мені. Не прощай беззаконь і не змивай гріха їхнього з пам’яті Своєї. Нехай перед Тобою кинуть їх, обійдися з ними за гнівом Своїм.