Єремія 2 UMT

1. Слово Господа дійшло на мене:

2. «Іди скажи людям Єрусалима про те, що каже Господь: „Твоєї юності кохання щире пам’ятаю, як нареченою Моєю ти була. Я пам’ятаю, як за Мною ти ішла через пустелю, в незасіяну ту землю.

3. Для Господа Ізраїль був святий, він був найпершим із Його плодів. Й на тих, хто б його з’їсти намагався, страждання тяжкі випали за гріх”». Так стверджує Господь.

4. Почуйте слово Господа, нащадки Якова і всі коліна дому Ізраїля.

5. Ось що Господь каже: «Чим завинив Я перед вашими батьками, що відцуралися вони Мене, поклоняючись нікчемним ідолам вони самі зробили все своє життя нікчемним.

6. Вони не говорили: „Де Той Господь, Який вивів нас з Єгипетських земель, Той, Хто примусив нас йти в пустелю, землю невідому і страшну, засушливу і небезпечну пустку, в якій ніколи люди не жили?”

7. Тож Я привів вас на родючі землі, де вдосталь є для вас плодів і благ. Та ви прийшли, і осквернили Мою землю, і спадщину Мою звели на пси.

8. Священики не кажуть: „Де Господь?” Ті, хто знаються у законах, не думають про Мене, а пастирі від Мене відступились, й пророки пророкували ім’ям Ваала і поклонялися речам нікчемним».

9. «За те Я знову звинувачу вас, — Господь так каже, — і нащадків ваших.

10. Підіть лишень до островів Киттим і подивіться, або пошліть когось в Кедар, нехай побачить, як там живуть, чи є там щось таке, як тут.

11. Чи замінив якийсь народ своїх богів? Та ж ні. Хоча вони й не є богами. А Мій народ та й проміняв же Мою славу на щось таке, безглузде взагалі».

12. «Здригніться, небеса, від цього, здивуйтеся, жахніться, — так сказав Господь. —

13. Бо ж Мій народ вчинив подвійне лихо проти Мене: він відвернувся від Бога, джерела води живої, й натомість копанок собі нарив. А це ж бо копанки ну геть діряві, хіба ж у них утриматись воді?

14. Хіба Ізраїль раб? Чи від раба він народився? Чому для інших здобиччю він став?

15. Неначе леви, гарчали вороги на нього, та переможно ревли. Вони цю землю перетворили на руїну, спустошили міста, тому ніхто тут не живе.

16. І навіть мешканці Мемфіса й Тапанеса завдали шкоди голові твоїй.

17. Чи не тому це сталося з тобою, що Бога ти покинув, Господа свого, коли Він вів тебе дорогою Своєю.

18. Поміркуйте люди Юдеї, що будете робити зараз: чи в Єгипті з Нілу пити або в Ассирії — з Євфрату?

19. Те зло, що скоїв ти, тебе й покарає, відступництво твоє навчить тебе. Поглянь і зрозумій, яке для тебе лихо відмовитись від Бога, Господа твого. Та страху у тобі нема переді Мною». Господь мій Всемогутній каже так:

20. «Кажу так, бо давно ярмо зламала, давно порвала ланцюги свої. Сказала ти: „Господу служить не буду!” Бо ти давно вже на узвишшях, під кожним деревом з рясним гіллям ти радо розлягалася для розпусти.

21. Я посадив тебе, як виноград, добірне висіваючи насіння. То як же це перетворилась ти на дикі зарості лози?

22. Якби ти навіть вимилася лугом, якби багато мила змила ти, для Мене все одно була б брудною, через гріх твій». Так Каже Господь Бог:

23. Як можеш ти казати: «Я — чиста, не поклоняюся Ваалу я?» Поглянь на свої вчинки у долині, про те подумай, що ти наробила. Була ти, ніби спритна верблюдиця, що бігає весь час туди сюди.

24. Немов ослиця, що до волі звикла, яка живе за покликом душі, в гарячому бажанні втягує повітря. Хто зможе загнуздати хіть її? І будь-який осел, який її запрагне, завжди знайде її в належний час.

25. Юдея, полиш ганятися за іншими богами, та спрагла, не бажай негідних ідолів. «Дарма, — Мені відповіла ти. — Адже я люблю чужих богів, тому піду за ними».

26. Як знічується злодій у руках закону. Так само й дім Ізраїля знітився, його царі, його володарі, пророки і священики його.

27. Вони кажуть дереву: «Батько ти мій». Вони кажуть каменю: «Ти породив мене». До Мене повернулися спиною, не обличчям, але в лиху годину кажуть: «Устань і порятуй нас, Боже.

28. А де ж твої боги поділись, яких, народ Ізраїлю, ти сам зробив для себе? Хай встануть, хай тебе врятують. Адже богів у тебе стільки ж, як міст в твоїй землі, Юдеє.

29. Чого ж ви зараз винуватите Мене? Самі ж ви зло чинили проти Мене!» Каже так Господь:

30. «Даремно Я карав синів твоїх, вони нічого не навчились з покарання. Ваш меч пожер усіх пророків, яких послав Я вас застерегти, він був, неначе лев скажений.

31. Ви, люди цього покоління, до вас звертається Господь. Чи був Я для Ізраїлю пустелею? Чи був землею темряви для них? Чому ж тоді народ мій каже: „Ходім. До Господа не вернемося більш?”

32. Чи забуває наречена про свої прикраси? Чи може про фату вона забути? Але ж народ Мій забув Мене нелічено вже скільки-то разів.

33. Яка ти вправна в пошуках любові у лжебогів, бо добре вивчилась чинити зло.

34. Кров на руках твоїх — життя невинні, це кров невинних бідаків, яких ти не впіймала на крадіжках. Але про все це ти казала так:

35. „Немає на мені вини. І, звісно, на мене не впаде Господній гнів”. Та Я судитиму тебе, бо ти брехала: „Я не грішила”.

36. Але як же легко для тебе поміняти шлях. Ти будеш розчарована в Єгипті, як розчарована в Ассирії була.

37. З Єгипту вийдеш ти, в ганьбі закрив лице. Господь відкинув тих, на кого покладалась, і їхня підтримка тобі не допоможе».