Єремія 20 UMT

1. Священик Пашхур, син Іммера, який був старшим наглядачем у храмі Господа, почув, як Єремія все те пророкує.

2. Тоді Пашхур побив пророка Єремію і забив його в колодки, що були в горішній брамі Веніаминовій, у храмі Господа.

3. Наступного дня Пашхур звільнив з колодок Єремію, і Єремія так сказав: «Більше не зватиме Господь тебе „Пашхуром”, а натомість — „Терор та Жах Звідусіль”.

4. Бо ось що Господь каже: „Ти станеш жахом для себе самого і для всіх, кого ти любиш. Повбивають їх у битві вороги, і ти побачиш це на власні очі. Я віддам усіх юдеїв цареві Вавилона, він виведе їх до своєї країни і мечем разючим поб’є.

5. Віддам Я всі багатства цього міста, все, що в ньому є, усі його коштовності, все майно царів Юдеї у руки їхніх ворогів. Вони їх пограбують, заберуть усе й відвезуть до Вавилона.

6. А ти, Пашхуре, і всі люди дому твого в полон підете до Вавилона, там тебе й поховають. Ти пророкував брехню друзям своїм, кажучи, що нічого не трапиться, але всі вони також помруть й будуть поховані у Вавилоні”».

7. О Господи, пошив мене Ти в дурні, отож обдурено мене. Свою Ти силу показав, тож перемога за Тобою. Та цілий день із мене збиткувалися люди, і кожен насміхався наді мною.

8. Щоразу, промовляючи, кричу від болю, бо пророкую про нещастя та насильство. Бо стало слово Господа для мене докором, тим, з чого люди цілий день глузують.

9. І я сказав: «Не буду більш собі нагадувати про Бога, і більш не говоритиму ім’ям Його». Але слова Всевишнього, як палаючий вогонь в моєму серці, багаття усередині кісток моїх. Втомився я утримувати його, не в змозі більше я таке терпіти.

10. Бо чув я шепіт злобний звідусіль, усі казали жахливі речі, навіть друзі. Усі знайомі лиш чатують на мою помилку: «Зведемо наклеп на Єремію, обдуримо й подолаємо його. Спровадивши його, ми зможемо йому помститись».

11. Господь зі мною, як могутній воїн, тож ті, хто переслідує мене, принижені, мене їм не здолати. Їх осоромлено, бо в них немає глузду, носить їм вічний сором, що не знає забуття.

12. О Всемогутній Господи, Хто випробовує праведних бажання і думки. Яви мені Твою відплату, бо лиш Тобі одному скарги я відкрив свої.

13. Співайте Господу! Всевишнього хваліть! Бо від зловмисників життя убогого рятує Він.

14. Хай буде проклятий той день, коли я народився! Благословення хай не буде дню тому, коли мати моя призвела мене на світ.

15. Хай буде проклятий той чоловік, що батькові моєму приніс ту новину: «Син в тебе народився, хлопчик!» — що викликало радість в нього превелику.

16. Хай буде чоловік той, мов міста, які Господь повинищив без жалю. Хай чує він тривоги крик уранці і звук сурми, що б’є на сполох вдень.

17. За те, що він не вбив мене в утробі, щоб мати моя стала могилою моєю, не давши мені побачити цей світ.

18. Навіщо ж я з утроби вийшов, щоб бачити нещастя та страждання? В ганьбі я доживу недовгий вік.